Максим (maksymus) wrote,
Максим
maksymus

Суспільний договір

 
У момент, коли зелені цифри на табло Верховної Ради констатували зміну влади, шляхи політичного і вуличного крила протесту розійшлися назавжди. У політиків і вулиці цілком протилежні інтереси, надто різні уявлення про перемогу.

Ще їздять десь по країні броньовані лімузини Януковича, пробиваючись до кордону, ще не всюди по областях у кабінетах чиновників з’явилися емісари нової влади, ще не всі страусячі ферми і зібрання золотоокладних портретів виявлені, а спритні політики усіх кольорів й усіх лояльностей уже зрозуміли, що мають об’єднатися проти найстрашнішого для них — проти Майдану. Все зводиться тільки до того, під яким соусом подаватиметься загальне об’єднання депутатів, нова «ширка», повсталому суспільству. Ґарніром може бути заспокоєння країни, запобігання війні, інтервенції, дефолту, епідемії грипу, якась негайна вигадана чи створена спеціально небезпека, заради якої треба згуртуватися і забути про все інше. Політики навіть не намагаються приховати, що Євромайдан уже заважає. Сумнівним чином висунутий, тимчасовий очільник держави Турчинов заявив, що люди можуть розходитися, а в своєму зверненні до країни не згадав ані про Майдан, ані про права і свободи. З другого боку, верхівка Партії реґіонів уже прийшла до тями і гнівно відмежувалася від зловживань Януковича. Звучить стара пісня про святу й незаплямовану партію, що засуджує «культ особистості» і готова працювати далі в нових умовах, не змінюючи нічого. У залі ніхто не звертає увагу ні на нових тушок, ні на кнопкодавство, ні на російську мову нових посадовців чи перебіжчиків. Революційна доцільнсть убиває революційні вимоги.

У день жалоби за загиблими на площі з’явилася випущена з в’язниці бабуся української революції, Юлія Тимошенко і все опошлила своїми торжественними заявами: «Рідні мої, вам було погано без мене, ви мерзли та вмирали тільки тому, що мене не було поруч, але тепер радійте, я вас захищу, зроблю вас господарями на своїй землі!» Патерналістська проповідь була змішана з популістською обіцянкою негайної розправи, помсти, безпомилково зрозумілим загальним настроєм натовпу. Хтось влучно зауважив, що Юля помилилася місцем виступу, її Майдан знаходиться на сотню метрів нижче по Хрещатику, біля входу до суду з порожніми кілька років бутафорськими наметами.

Такі виступи, що звучать жахливим дисонансом з вимогами і дискусіями останніх трьох місяців, з вимогами відкритої і чесної політики, стали можливими тільки тому, що Євромайдан не встиг укласти з політичним класом чіткого суспільного договору на своїх умовах, коли він був їм ще потрібний. Того політичного акта, універсалу, угоди не між владою і опозицією, а між політиками і народом. Тих твердих декларацій, на основі яких на політичний клас покладаються обов’язки задовольняти вимоги горожан, порушення яких позбавлятиме посад будь-кого без потреби збирати знову і знову вуличний протест.

З трибун раніше звучали, а подекуди продовжують звучати, приємні обіцянки про системні зміни та покарання винних. Але в таких сферах усні джентельменські домовленості не працюють. Справжній політик ніколи не пам’ятає, що говорив чи обіцяв колись, сподіваючись на безпам’ятство народу, тому їх треба постійно тримати за руку. Для політиків немає вічних ворогів у своєму середовищі, вчорашній «кривавий поплічник режиму» легко стає сьогодні найвірнішим «другом народу», і навпаки. Системні зміни, що повинні складатися з численних заходів з відновлення леґітимності, зокрема якнайшвидші вибори не тільки Президента, а й Верховної Ради, повинні включати реформи конституційну, територіальну, реформу міліції та суду, легко замінюються порожніми популістськими гаслами, на кшталт люстрації, які зводяться до заміни кількох обличь на тих же посадах, та беззмістовними кампаніями, на кшталт боротьби з корупцією, під час якої тіньові кошти тільки змінюють власників.

«Стояти! Стояти!» — лунали страшні підтримуючі слова на барикадах під час нічних наступів силовиків. Ці слова звучать відлунням протесту досі. — Треба стояти! — поки суспільний договір не стане нарешті здійсненим фактом політики, поки Євромайдан не дотисне злочинну систему остаточно. Напрям протесту в бік кабінетів на Грушевського і Банковій не змінився.
 
Tags: Політологія
Subscribe

  • Два наслідки блокади

    Поки політики в іграх між собою тримаються обраних позицій щодо потрібності чи шкідливості обмеження переміщення вантажів через лінію зіткнення на…

  • Блокада і тепло, дане у відчуттях

    У Києві тепла весна. Гарячі батареї. І вікна навстіж, люди стравлюють тепло в повітря. Моя Дарницька ТЕЦ далекого довоєнного 2012 року перейшла з…

  • До виборів без остраху

    No taxation without representation. Є тільки одна річ, що може надійно убезпечити демократичний розвиток країни, — унезалежнення виборчого…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments