Максим (maksymus) wrote,
Максим
maksymus

Риторичне запитання

 
Чому ті, хто полюбляють посилатися на «скрипниківський» правопис, коли йдеться про якісь дрімучо застарілі явища, якісь кумедно просторічні чи дивочно діалектні, ніколи, підкреслюю, ніколи не читають старі параграфи про адаптацію власних назв? Звідки береться така чудернацька аберація зору?

Згідно з правописом імені професійного революціонера Скрипника слід писати і «завсіди» у власних назвах (імена людей, прізвища, географ. назви) після всіх приголосних: Дізраелі, Дільман, Тільман, Тімур, Зібер, Мазіні, Мадзіні, Ціцерон, Россіні, де-Бюссі, Шіллер, Чімароза, Жід, де-Нанжі, Мікель, Філіппо, Прісціян, Ґотфрід, Едінбурґ, Едінберґ, Сардінія, Тіроль, Кастілія, Тільзіт, Бразілія, Лузітанія, Абесінія, Мессіна, Сіцілія, Ляйпціґ, Альжір, Чікаґо, Вашінґтон, Цюріх, Мадрід, Брістол, Ґібральтар, Бірмінгем, Вікторія, Гімалая, Пекін, Берлін, Мітава, Вінніпеґ, Ніцца, Піренеї, Мехіко, Хіва, Капрі, Наґасакі, Гаїті, Бріндізі, Поті, Санусі і т. ін... Винятково, як старі запозичення, з и пишемо такі слова, як Америка, Африка, Париж, Рига, Єгипет. (Правопис — 1928, § 62, п. 1, в.)

За правописом-28 також слід писати: Арістотель та Міссісіпі, Беатріса та Жюль Верн, Бауер та Ауербах, Ґете та Шлецер.


Сьогодні багато що змінилося, але все йде в бік віддалення, в бік упровадження численних винятків та особливостей, яких зовсім не знала «скрипниківка». Посилаючись на репресії, звертаються до загальних правил або, навпаки, до фонетичної точності, проте тільки у випадках, коли потрібно хитро обґрунтувати якесь нове викривлене неподобство. Так в сучасній орфографії з’явилися збочені правила написання, частково підігнані під загальні: Шиллер, Цицерон, Чикаґо, Вашинґтон, Единбурґ, Сирія, унормовано Жуля Верна, спотворено Лейпциг і Сицилію. В облозі Арістотель з Сіднеєм, Міссісіпі та Ауербахом, деякі укладачі словників і до них підбираються.

Чому ж параграфи з бридотними Европою, Атенами, Бернардом Шовом, Фройдом та Фоєрбахом в цьому більшовицькому експериментальному правописі завжди обговорюються з шанобливим придихом, а до інших норм така зневага? Чому розстріляним відродженням невігласи виправдовують найхимерніші мовні особливості, але тільки не зручні й зрозумілі норми? Запитання риторичні. Набридло бачити результати діяльності хворих маніяків. А скільки ще всього можна наповертати, якщо навчитися вибірково читати!


P. S. Будь ласка, не пропустіть опитування http://ua-etymology.livejournal.com/252269.html
 
Tags: Мова
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 73 comments