Максим (maksymus) wrote,
Максим
maksymus

Правопис власних та географічних назв іншомовного походження (окрім слов’янських)

 
Зведена табличка правил, перегрупованих для практичного застосування. Кожне правило іліюструється виписаними з правопису прикладами. Підкреслено посилання на «узвичаєний вжиток», що відкриває простір для інтерпретацій.


ПРАВОПИС ВЛАСНИХ ТА ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Власні назвиГеографічні назви


ПРИГОЛОСНІ

Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах (§89, п. 3)
Бетті, Будда, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, ШиллерАндорра, Ґаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа

Звернути увагу! Узвичаєний вжиток дозволяє не подвоювати приголосні, якщо слідом або перед подвоєнням знаходиться ще один приголосний. Не прописано в правописі: Гофман, Ґотліб, Ґелнер. Але правописне: Жоффруа.



*
G і h звичайно передаються літерою г (§87), у власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми (§15).
Ганнібал, Ґарібальді, Гейне, Ґете, Ґізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюґо, МагометГааґа, Гавана, Гавр, Гарвард, Ґаронна, Ґвінея, Ґданськ, Гельсінґфорс, Гельсінкі, Ґібралтар, Гіндустан, Ґренландія, Греція, Йоганнесбурґ, Люксембурґ

Виняток. В окремих словах англійського походження h передається літерою х: Хемінгуей та ін.

*
F і ph передаються літерою ф, th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф, то літерою т (§88):
Лонґфелло, Фірдоусі, Фаон, Федір, Тадей, ТеодорФлоренція, Франція; Філіппіни, Фінікія


*
L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким л — залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові (§ 86. п. 1, а, б):
л: Веласкес, Ґолсуорсі, Ламарк, Майкл Ґолд, Флобер, Флуранс

ль: Вільсон, Лінкольн, Золя, Лютер, Рафаель, Садуль, Тельман
л: Албанія, Атлантичний океан, Ґренландія, Ла-Манш, Лондон, Осло, Тулуза

ль: Арль, Базель, Бельт, Любек, Любляна, Ольстер, Теруель, Фінляндія, Ельбрус, Ельтон


*
Сполучення передається через ле (§ 86. п. 2):
Галілей, ЛессінґВаленсія, Каледонія, Палермо, Толедо




ЗВУК J, ГОЛОСНІ ТА ГРУПИ ПРИГОЛОСНИХ З ГОЛОСНИМИ

Дифтонги au, ou передаються переважно через ау, оу, разом із тим у цілому ряді слів au передається через ав (§94):
Краузе, Паульсен, Фауст, Штраус; Воуверман, Шоу
Авґуст, Аврора
Джорджтаун, Каунас
Австралія, Австрія


*
Початкові io, yo, jo передаються через іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади, та через йо, коли вони вимовляються як один склад (§90, п. 2):
Йон, Йосип Іонічне море, Йорданія, Нью-Йорк


*
I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) у власних назвах зберігаються (§90, п. 4) у таких винятках з правила:
Ґойя, ФейєрбахСавойя

Звернути увагу! Правило для цих назв відрізняється від правила для загальних слів.


*
Залежно від позиції та вимови в українській мові і, у (ігрек) передаються також літерами і, ї та и (§90, п. 5).



ЛІТЕРИ І, Ї

І пишеться на початку слова (§90, п. 5, а, 1), після приголосного перед голосним, є та звуком й, а ia в кінці слова передається звичайно через ія (§90, п. 5, а, 2):
Ібсен, Івон, Ізабелла, Віардо, Оссіан, Фіораванте, Дієго-ҐарсіяІндія, Іспанія, Біарріц, Фіуме, Апулія, Венеція, Греція, Мурсія


*
І пишеться після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім спеціальних випадків перелічених нижче), перед наступним приголосним і в кінці слова у власних та географічних назвах (§90, п. 5, а, 3; §90, п. 5, в, 3):
Анрі, Білло, Ґальвані, Ґрімм, Дарвін, Дідро, Дізель, Овідій
Россіні, Ламетрі
Замбезі, Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Нагасакі, Поті, Ніл, Севілья, Сідней
Сомалі, Сочі, Батумі, Поті, Чилі, Віші


*
Після голосного пишеться ї (§90, п. 5, б; §109, п. 4, а, 2):
-Ізмаїл, Каїр, Кутаїсі



ЛІТЕРА И

Перед приголосним після дж, ж, ч, ш, щ і ц у власних і географічних назвах i передається літерою и, але перед голосним пишеться і (§90, п. 5, в, 3; §104, п. 6, в, 1):
Абашидзе, Вашинґтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв; Цицерон, Чиковані, Чингісхан, Шиллер.
Жіоно, Тиціан.
Алжир, Вашинґтон, Вірджинія, Гемпшир, Жиронда, Йоркшир, Лейпциґ, Циндао, Чикаґо.
Шіофок

Звернути увагу! Попри однозначно сформульоване правило, у звичному вжитку окремі імена людей (див. правописне Тиціан), в яких після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою пишеться и, що не прописано в правописі: Бенедикт, Патрик, Христофор, Максиміліан, Ісидора.


*
У географічних назвах з кінцевими -ида, -ика (§90, п. 5, в, 2), у географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j) (§90, п. 5, в, 4), як виняток у ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою (§90, п. 5, в, 5):

Антарктида, Атлантида, Флорида, Адріатика, Америка, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика
Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, але Австрія, Ріо-де-Жанейро.

Узвичаєний вжиток та винятки: Аргентина, Братислава, Бразилія, Ватикан, Единбурґ, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет
Звернути увагу! Це правило сформульоване тільки для географічних назв, але не для власних! Правило -ри- перед приголосними не чинне для власних назв. Зокрема, власні назви, на кшталт Ґольфстрім, це правило не реґламентує. Правопис вимагає писати: Річард, Моріц, Дерібас, Фрідріх.





ЛІТЕРИ Е та Є

Е передається літерою е (§91, п. 1; §109, 3):
ЕсхілЕквадор, Па-де-Кале, Теруель, Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія


*
Ое, ö, eu передаються літерою е (§91, прим.):
Ґете, ВільневКельн

Звернути увагу! Не Ґьоте, не Кьольн. Правило сформульоване цілком однозначно, хоча може вступати в протиріччя з узвичаєним пом’якшенням. Наприклад, не прописано в правописі: Дельоз.


*
Коли іншомовне e (іноді дифтонг ai) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є, також після апострофа, є, і, й, ь пишеться є, а не е (§91, п. 2):
Вандрієс, Дієго, Фейєрбах, ҐотьєЄмен, Євпаторія, Євразія, Європа, Євфрат, Єгипет, В’єнна, В’єтнам, Овєдо, Трієст, Сьєрра-Леоне


*
Початкове je передається через є. Початкові іе (hіе) звичайно передаються через іє з наведеними нижче винятками (§90, п. 2):
Єнсен, ЄсперсенПодаються як винятки: Єна, Єрусалим


*
Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (§92, п. 1, а)
Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’єП’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас


*
Апостроф не пишеться, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у (§92, п. 2, б):
Барбюс, Бюффон, Вюртемберґ, Мюллер, Гюґо, Кюв’є, Рюдберґ-


*
Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо (§93, п. 1, а), відповідно до вимови після л перед приголосним (§93, п. 1, б), відповідно до вимови в кінці слів (§93, п. 1, в), у неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде (§104, п. 12, б, примітка),
Ґотьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї
Нельсон, Рафаель
Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц.
В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья, Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне,
Дельфи, Базель, Булонь, Тянь-Шань
Галац, Суец


*
Знак м’якшення не пишеться перед я, ю коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у (§93, п. 2):
Дюма, Сю, БюловАляска


*
Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаються. Завжди перекладаються й прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв (§110):

Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока. Північний Льодовитий океан.
Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс.



Особливості окремих мов

Французька мова

Відповідно до вимови j у словах французького походження передається через ж (§90, п. 1):

Жером, Жанна

*
У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю (§90, п. 6; §107, п. 4, а):

Жуль Верн

*
Французькі ll та ill після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через й (§98):
Ануй, ВійонВайян, Вайєль, Шантійї



Англійська мова

Відповідно до вимови j у словах англійського походження — через дж (§90, п. 1):
ДжеймсДжерсі


*
Англійський дифтонг ey передається через ей (§95, п. 1).

*
Англійське w у власних назвах передається звичайно через в, але за традицією існують винятки (§97):
Вашинґтон, Вебстер, Веллінґтон, Вільсон, Вільямс, Вінер.

Уайльд, Уеллс, Ґолсуорсі, Хемінгуей
Вінніпеґ

Уельс, Уолл-стрит


*
Англійське th — через т, але існують винятки (§97):
Ворт, Мередіт, Агата
Ґолсуорсі (Galsworthy), Резерфорд (Rutherford)
-



Німецька мова

u німецького дифтонга eu в позиції між двома голосними у власних назвах зберігається (§90, п. 4):
Фейєрбах-


*
Німецький дифтонг еі передається через ей (§95, п. 1), у власних назвах новішого походження німецький дифтонг еі передається через ай (яй), дифтонг eu — через ой (§95, п. 2):
Гейне, Ейнштейн
Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нойбауер
Лейпциґ, Рейн, Швейцарія
Айзенах, Нойбранденбурґ, Нортгайм

Звернути увагу! Правописне правило не визначає, що вважати новішим.




Голландська мова

Голландські дифтонги iy, y передаються через ей:
Ван-Дейк-




Іспанська мова

Відповідно до вимови j у словах іспанського походження — через х (§90, п. 1)
-Бадахос



Фінська та естонська

Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки (§99)
Аарне, Куусінен, Тоомінґ-




* * *

ДОДАТОК
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ І СКЛАДЕНИХ ОСОБОВИХ ІМЕН

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, які складаються з двох чи трьох слів або до складу яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.

*
Окремо пишуться прізвиська, що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним або з наступним іменником, у тому числі, найменування американських індіанців (§106, п. 1, а), псевдоніми, що складаються з імені та прізвища (§106, п. 1, б), повні давньоримські особові назви (§106, п. 1, в). Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника (§114, п. 1, а), географічні назви й номенклатурні терміни при них (§114, п. 1, б), географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником (§114, п. 1, в), географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові (§114, п. 1, г):

Іван Волове Око, Олена Прекрасна, Річард Левове Серце, Степан Тигряча Смерть, Маленький Вовк, Тупий Ніж
Джек Лондон, Жорж Занд
Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон
Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Силезія, Вишній Волочок, Вільшанська Новоселиця, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа, Зелена Гура, Мишурин Ріг, Нове Місто, Новий Сад, Вінницькі Стави, Олійникова Слобода, Повализька Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр.
Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море
Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове.
село Івана Франка, селище Лев Толстой, станція Єрофей Павлович
Винятки: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське, Дмитро-Варварівка.


*
Окремо пишуться частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф (§106, п. 1, г), частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і разом із тим становлять їх невід’ємну частину, пишуться через дефіс, у ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова (§106, п. 1, г), у власних назвах відомих літературних героїв слово дон («пан») пишеться з великої літери (§106, п. 1, д), арабське ібн пишеться окремо (§106, п. 2, е):
Людвіґ ван Бетховен, да Вінчі, де Ґолль, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Ґар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Ґольц.
Д’Аламбер, Д’Артаньян, Д’Обіньє; О’Генрі, О’Кейсі, О’Коннейль
Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Мартін, Сен-Сімон.
Винятки: Декандоль, Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
Дон Жуан, Дон Кіхот
Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан
-


*
Окремо пишуться складові частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських особових назв (§106, п. 1, е), якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишуться окремо (§106, п. 2, д):
Кім Ір Сен, Пак Ті Вон, Хо Ші Мін, Гнуєн Конг Хоан, У Ну Мунг, Фетай Чотінучит.
Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань
-


*
Разом пишуться слов’янські особові імена, утворені від двох основ (§106, п. 2, г):

Владислав, Володимир, Мечислав, Ярополк.

*
Разом пишуться складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища (§106, п. 2, д)

Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен.

*
Разом пишуться тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки (§106, п. 2, е):

Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли.

*
Разом пишуться географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком; це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ (§114, п. 2, а):

Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам’яногірка, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка.
Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море.

*
Разом пишуться географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники (§114, п. 2, б):

Дворіччя, Першотравневе, П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля.

*
Разом пишуться географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники (§114, п. 2, в):

Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи.

*
Разом пишуться географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники (§114, п. 2, г):

Верболози, Індокитай, Страхолісся
Винятки: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі інші.

*
Разом пишуться географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники (§114, п. 2, д):

Белград, Волгоград, Цілиноград; Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт

*
Через дефіс пишуться складні особові імена (§106, п. 3, а), складні прізвища (§106, п. 3, б), тюркське паша (§106, п. 2, е):

Жан-Жак, Марія-Антуанетта, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
Альтаміра-і-Кревеа, Жоліо-Кюрі, Новиков-Прибой, Римський-Корсаков.
Гедік-паша, Осман-паша.

*
Через дефіс пишуться географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника (§114, п. 3, а): Баня-Лука, Ґвінея-Бісау, Глинськ-Загора, Ельзас-Лотаринґія, Коло-Михайлівка, Орєхово-Зуєво, Пуща-Водиця; Берізки-Бершадські, Віта-Поштова, Кам’янець-Подільський, Рава-Руська, Харків-Товарний, Австро-Угорщина.
Виняток: Індокитай.

*
Через дефіс пишуться географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента (§114, п. 3, б): Андрієво-Іванівка, Дмитро-Варварівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське, Олександро-Пащенкове
Виняток: Петропавлівка.

*
Через дефіс пишуться географічні назви, що складаються з іншомовних елементів – повнозначних слів (§114, п. 3, в): Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Неґро, Улан-Уде.
Винятки: Алатау, Амудар’я, Махачкала, Сирдар’я.

*
Через дефіс пишуться географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд (§114, п. 3, г): Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Сант-Яго, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд.

*
Через дефіс пишуться географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль (§114, п. 3, д): Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз (департамент); новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін.


Див. також: Правопис слов’янських назв
 
 
Tags: Мова
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments