?

Log in

Діаріуш або живий журнал Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "Максим" journal:

[<< Previous 20 entries]

September 7th, 2025
10:00 am

[Link]

Київ, температура повітря (°С)
 


Спільнота ua_kobzar прочиняє вікно в світ українського національного відродження. Приєднуйтесь.
Тарас Шевченко. Шевченківські читання     Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації     Етимологія та історія української мови

Набридливі рекламні блоки в повідомленнях можна прибрати. Прості рекомендації.

Tags:

(Leave a comment)

January 22nd, 2017
04:16 pm

[Link]

День Соборності
 
В українській сітці національних календарних свят День Соборності, річниця проголошення єдності УНР і ЗУНР, цілком особлива подія. Структуруючи січневий календар, світська урочистість поєднує дві важливі дати — проголошення незалежності IV Універсалом 1918 та Акт Злуки 1919, — зовсім як паралельна релігійна урочистість поєднує Водохрещі й Богоявлення, з цікавими внутрішніми аналогіями.

Офіційна назва задає ще третій, найважливіший вимір — відзначення ідеального й омріяного українського державного устрою. Соборність це не суха конституційна унітарність, цілісність чи недоторканність, це цілий український комплекс уявлень про єдність територіальну, державну, правову, політичну, культурну. Це, власне, своє, українське, партикулярне розуміння універсальних принципів національної держави.

* * *

Сьогодні на колишній казармі Січових стрільців відкрили пам’ятну дошку Євгену Коновальцю, згодом засновнику ОУН, а тоді керівнику одного з небагатьох українських боєздатних з’єднань у загроженому Києві. Чому соборність важлива?Collapse )
 

Tags: ,

(Leave a comment)

January 19th, 2017
03:13 pm

[Link]

 
Прощаємося в ООН з Самантою Пауер. Посилання.
 

Tags:

(Leave a comment)

January 16th, 2017
07:57 pm

[Link]

Доступ до зброї
 
Стрілянина депутата Пашинського сколихнула нову хвилю обговорень леґалізації вогнепальної зброї. Застосування особистого, нагородного пістолета депутатом донесло до останнього українця елементарну думку, що попри загальні обмеження зброя вже знаходиться на руках у певного кола осіб, котрі не задумуючись і безкарно можуть її застосовувати. В мережі публікуються списки нагороджених обраних, з одного боку, з другого, пересічні любителі діляться порадами як офіційно придбати й зареєструвати навіть потужні зразки стрілецької зброї. Таким ненормальним чином, через скандали, одне з «нормальних» питань західних демократій заходить і на наші терени.

Моя цікавість до будь-якої вогнепальної чи холодної зброї якось непомітно вщухла з підлітковим віком. Ніякого бажання мати хоч пістолет ніколи не виникало. Хоча в питанні дозволеного володіння я скоріше схилявся до більш вільного доступу для тих, хто бажав би мати собі такі іграшки.

Ставлення змінилося в перший же тиждень командування першим же взводом. Мої підлеглі, спершу мобілізовані офіцери, потім сержанти, незалежно від того, воювали вони, чи ні, незалежно від освіти й віку, незалежно від вдачі всі гралися виданою зброєю. Не минало й кількох хвилин, як хтось впустить, хтось клацне затвором, хтось поправить магазин. Серед моїх обов’язків було і постійне слідкування за тим, щоб ніхто нічого не загубив. Кожного разу перед пересуванням кудись доводилося перевіряти. Гадаю, ідея начальства змусити звикати до зброї, що додало мороки відповідальним офіцерам, мала сенс. Але зі свого погляду досить надивився на те, як з нею поводилися звичайні чоловіки, хоч тверезі, хоч напідпитку. Бачив, як губили магазини й шомполи, як робили випадкові постріли та под. Після цього досвіду моє ставлення хитнулося в бік обмежень на володіння та поширення.

Гадаю, що впорядкування обігу вогнепальної зброї конче необхідне. Хоча б, щоб не виникало таких диких ситуацій з депутатами та чиновниками. Але необхідне не стільки як звуження кола горожан, що має доступ до зброї, скільки як суворіший контроль за ґарантованим державою володінням. За аналогією володіння автотранспортом. Потрібні чіткіші норми застосування особистої зброї для самозахисту й захисту майна, прозорі критерії придбання і позбавлення права, що зменшували б корупцію, подарункову, в тому числі, визначені норми для зберігання.
 

Tags:

(5 comments | Leave a comment)

January 13th, 2017
08:58 am

[Link]

Дощить
 
Шкода, що скандал з сексуальними пригодами Дональда Трампа в Москві перекрив інформаційним шумом більш значущу подію — останню промову Обами на посаді президента. Барак Обама з тих рідкісних яскравих політиків, в існування яких неможливо повірити на теренах розвалених політично, економічно, морально задвірків вільного світу. Його виступи перед різними аудиторіями, з трибун, на ток-шоу, які інколи переглядав, справляли враження, що дивишся на щось фантастичне, на вершечок бездоганної політичної машини, за яким вгадувалася величезна, надійно працююча система, що її конструкція безкінечно обігнала всі інші.

Прощальну промову Обами, звернену до будучини, можна розбирати на цитати: «Зрозумійте, демократія не вимагає однаковості [...] демократія вимагає елементарного почуття згуртованості — ідеї, що попри всі наші зовнішні відмінності ми всі разом, що ми разом піднімаємося чи падаємо. [...] Тому що попри всі наші зовнішні відмінності ми носимо спільну горду назву: горожани. [...] Якщо ви розчаровані вашими обраними посадовцями, беріть ручку й папір, збирайте підписи та балотуйтеся самостійно. Заявіть про себе. Почніть кампанію. Наполегливо домагайтеся. Іноді ви виграватимете. Іноді будете програвати». Виявляється, і для Сполучених Штатів це був радше виняток.

Компромат на ТрампаCollapse )

На контрасті перше велике інтерв’ю Трампа, що звелося до обговорення розваг з повіями в московському готелі, ще раз засвідчило унікальність попередника. Виправдання спійманого за шкодою нахабного школяра: це не я, розмовляйте з рукою. Весь світ побачив дуже посередню людину в досить неприємній ситуації, за яку соромно більше глядачам, ніж самому персонажу. Хоча тут нема чого дивуватися, «шити аморалку» спецслужби вчаться з перших курсів своїх закладів, а надто російські, де тільки за останні роки на опозиційних політиків «аморалку» вкидали кілька разів. І було щось, чи не було, неважливо. Для шоумена скандальні історії зараховуються тільки в позитив, для політика вимагають відповіді. Як влучно помічають коментатори, відмитися від російського «золотого дощу» Трамп може тільки в єдиний спосіб — зайняти чітку позицію по дражливих для Кремля питаннях: по аґресії в Україні, по військових злочинах у Сирії, по Грузії і т. д.

* * *

Тим часом в Україні нарешті заборонили трансляцію ще одного російського каналу. Тут вже не золотий, а просто «Дождь». Опозиційний російський телеканал своєю угодовською політикою унаочнює просту думку, що незалежних ЗМІ в РФ не буває, так чи так вони транслюватимуть і ретранслюватимуть те, що потрібно режиму. Просто виконуючи реґуляторні вимоги.
 

Tags: ,

(10 comments | Leave a comment)

January 7th, 2017
08:15 pm

[Link]

Молільник у метро
 
На якійсь станції у вагон підземки увійшов чоловік зі скуйовдженим волоссям з-під каптура, став у кутку біля зачинених дверей з правого боку й, занурившись у себе, почав молитися. Спершу тихо на тлі гуркоту коліс, потім, наче забувся, гучніше. Саморобний текст був простенький, невибагливий. У невидимого світу він випрошував для себе цілком звичних матеріальних достатків, здоров’я, успішності в починаннях. Найчастіше доносилося «Дай!», чим відкривався кожен новий рядок: дай, дай, дай... Навколишні пасажири збентежено відсувалися подалі від монотонного бубоніння, займаючись своїми звичними вагонними справами.

Подумав про те, а що насправді можна було б сказати від себе по той бік метафізики, щоб це не було на рівні банальних життєвих проявів таргана? Довго перебирав усі можливі варіанти, класичні й новітні, прохання, подяки, прославляння, відкидаючи їх усіх з різних причин беззмістовності. Будь-які звертання до вищих сил, зрештою, все рівно зводилися б до того самого «Дай!» в язичницький спосіб обміну на щось, тільки так чи так завуальовано. (Добре могло звучати «Verweile doch!», але це звертання було б зовсім не в той бік. Хоча, щойно переглянутий незавершений серіал «Домініон» нагадав поставлене у нас ще в ПВЛ питання про суто людський вимір розрізнення звертання до небес чи до пекла.)
 

Tags:

(19 comments | Leave a comment)

December 30th, 2016
10:24 am

[Link]

Рік перелому
 
У грудневій доповіді Всесвітнього економічного форуму (Посібник для інституціональних інвесторів у відновлювальну енергетику, 2016) відзначено найважливішу подію цього року:

«У все ширшому колі країн стає більш економічним встановлювати сонячні та вітрові, ніж вугільні потужності.
За приблизними оцінками, понад 30 країн уже досягли мережевого паритету без субсидій, а також близько двох третин усього світу мають досягти мережевого паритету в найближчі кілька років. За даними Deutsche Bank, якщо ціни на електроенергію зростатимуть на 3% за рік, то вже за кілька років мережевого паритету можуть досягти 80% світового ринку.»




Мережевий паритет без субсидій означає подальший лавиноподібний перехід на відновлювальні джерела. Але на наших теренах держава більше уваги приділяє газу й нафті, плануючи скорочувати імпорт і розвивати власний видобуток, не виділяючи в пріоритетний напрям розвиток мереж. А тим часом корупційну складову української сонячної енергетики, що дісталася новим властям у спадок від попередників, можна помітити неозброєним оком. На карті нових підприємств, відкритих в Україні з 2015 року, окремо виділяється Вінницька область, що не пояснити інакше, ніж особливим режимом відносин підприємців області з урядом Гройсмана.
 

Tags: ,

(Leave a comment)

December 21st, 2016
08:15 pm

[Link]

Трохи світла на події в найдовшу ніч
 
Bellingcat підготував детальний звіт про війну РФ проти України у 2014 році
http://www.pravda.com.ua/news/2016/12/21/7130561/

        Російська артилерія влітку 2014 року здійснювала масштабні обстріли прикордонних територій Донецької і Луганської областей.
        Про це йдеться у звіті міжнародної команди розслідувачів Bellingcat, опублікованому в середу.

У звіті зазначається...Collapse )

 

Tags: ,

(Leave a comment)

December 20th, 2016
08:24 pm

[Link]

Платитимемо всі
 
Не мав жодних справ з Приватбанком до липня минулого року, коли в перший же день по приїзді на місце служби всім мобілізованим моєї групи в наказному порядку відкрили зарплатні картки. Головною причиною уникання Приватбанку був зовсім не економічний розрахунок, але суто випадкове спостереження, що цей банк останній в околицях ще на початку 2010-х не мав касових апаратів українською мовою. Таке нехтування клієнтами означає негайний «Стоп!», хоч які професіонали там працюють. Неукоріненість слугує надійним маркером, що власники установи тут ненадовго, пострижуть купони й зникнуть. Так, зрештою, і сталося. Банк націоналізовано, дірки закриють за рахунок бюджету, а власники виходять непомітно. Проблеми банку нині перекладено на плечі всіх українців, очевидно, і майбутнього покоління також. Прозвучала сума в 5 мільярдів доларів боргу для країни; у нас з вами просто витягнуть ці гроші.

Попри те, що певна сума ще залишається на рахунку, мені дуже шкода, що держава змушена рятувати цю установу. Зрозуміло, що є багато причин економічного характеру, щоб утримувати на плаву величезний банк, якому за замовчанням якимось чином удалося стати зарплатним навіть у найбільш державних структурах. Але було б цікаво, все-таки, дізнатися яким саме чином. Мали б наступити хоч якісь наслідки для тих, хто ухвалював рішення, хто порушував правила ведення банківської діяльності, нарешті, хто довіряв цій установі на свій ризик як клієнт. Та прогорілих «інвесторів» знову рятують.
 

Tags:

(26 comments | Leave a comment)

December 17th, 2016
11:11 am

[Link]

Алеппо і Мазепа
 
Про Павла Алеппського, автора XVII ст., котрий залишив надзвичайно цікаві подорожні замітки про Україну часів Хмельницького, здається, знають усі. Цитати про освіченість українців, про побут, про нашу визвольну війну, що очистила благословенний край, дуже поширені, вони як жодне інше джерело тих часів надають історії людський вимір. Менш відома друга українська ниточка, що також веде в сирійське Алеппо.


Коштом Івана Мазепи в Алеппо у січні 1708 року було надруковане Євангеліє арабською мовою для богослужбового вжитку православних сирійців. У передмові антіохійський патріарх Афанасій IV прославив мецената. Не дивно, окрім 3000 злотих на друк, Мазепа щедро виділив ще 3000 злотих на підтримку сирійського православ’я. Видання прикрашене гербом гетьмана й хвалебними віршами на його честь:

          «О високий пане, величний гідністю
          Іван Мазепа, який стоїть на чолі Русі,
          Ви отримали хвалу від арабських синів...»
          (Докладніше див: опис, тексти)

В українських новинах бомбардування Алеппо подають у міжнародному блоці, як трагедію в далекому чужому місті. А проте, давні традиції гуманітарного співробітництва промовляють до нас і сьогодні.


Титульний лист Євангелія арабською мовою: «Книга Чистого Святого Євангелія, яскравого сяючого факела чотирьох духовних євангельських апостолів-сподвижників Матфея, Марка та дорогих провісників Луки та Іоанна, надрукована нещодавно на кошти славетного пана гетьмана Івана Мазепи в пошуку нагороди Божої та покаяння, і се року тисяча сімсот восьмого від Різдва Христового, в місяці січні». Сайт «Українське реєстрове козацтво».
 

Tags:

(2 comments | Leave a comment)

December 16th, 2016
06:28 am

[Link]

Нові жертви
 
Цього разу чергову червону лінію РФ перетнула в Сирії, влаштувавши криваву бійню в Алеппо. Міжнародна реакція очікувана — глибока стурбованість світового співтовариства, але накладання санкцій за нові злочини не на часі. Усе дуже знайомо, але був зроблений ще один помітний крок по застосуванню важкої зброї. Червона рікаCollapse )

Не буде помітних наслідків — наступні російські злочини треба чекати деінде. Знову в Україні чи Грузії? В Білорусі? В Казахстані? В Азербайджані? Тільки справа часу, коли безкарні варвари влізуть у чергову війну.


Додаток. «Чотири сирійські організації звинуватили Росію в скоєнні або співучасті у воєнних злочинах у Сирії. [...] Лист підписаний Сирійським пошуково-рятувальним загоном цивільної оборони, більше відомим як «Білі шоломи», Сирійською мережею з прав людини, Незалежною лікарською асоціацією та Центром документації порушень.» Радіо «Свобода».
 

Tags:

(53 comments | Leave a comment)

December 15th, 2016
11:51 am

[Link]

Міжнародний розшук за перетин кордону
 .
Повчальна історія сталася з Олександром Лапшиним (ЖЖ puerrtto). Інтернет-журналіста затримали сьогодні вночі в Мінську за міжнародним запитом Азербайджану. Блоґер минулого року відвідував окупований Нагорний Карабах, незаконно перетнувши кордон з території Грузії. Азербайджанські власті пильно слідкують за порушеннями своїх міжнародно визнаних кордонів і дотримуються дуже розумної практики переслідування злочинних порушників будь-яким способом.

Azeri.Today. У Мінську за незаконний перетин кордону був затриманий відомий блоґер. (Рос.)

Випадок повчальний для нашої завжди сплячої влади. Україна теж мала б пильнувати за незаконним перетином наших кордонів і окупованого Криму, і окремих територій Донецької та Луганської областей. І переслідувати порушників з усією старанністю, створюючи кожному, хто вирішив туди незаконно з’їздити, якомога гірші неприємності. Молодці азербайджанці, чудовий приклад використання наявних можливостей!
 

Tags:

(6 comments | Leave a comment)

December 11th, 2016
07:16 am

[Link]

Телебачення поразки
 
Найбільше, чого мені бракувало півтора року, це українського телебачення. Хоч як казатимуть, що всю інформацію можна здобути деінде, але саме сітка каналів залишається тим, що найбільше визначає, яку інформацію шукатимуть, які теми ставатимуть провідними, а про які не згадуватимуть, які настрої будуть поширені, а які сприйматимуться як марґінальні. Не дивитися телевізор — зовсім не означає жити у світі без телебачення, просто долучення до національного інформаційного поля відбуватиметься через спотворюючих посередників.

У військових частинах телевізори стоять переважно в їдальнях. Тільки там і можна було послухати щось кілька хвилин на день. Але дуже нечасто випадали новини, бо обирали програму буквально кухарки, вмикаючи свої улюблені музичні канали, з яких я тисячі разів міг прослухати пісеньки про лабутени, какао белого цвета, баклажан та подібні. Якийсь сюрреалізм. Майже на кордоні з Польщею не ловиться жодної української радіохвилі, телефон повідомляє про міжнародний роумінґ і адресу найближчого консульства, водії крутять блатний шансон, а в розгорнутій польовій їдальні для військових звичним фоном звучить російська попса. Все інформування проходило у вигляді листочка сухих новин, надісланого звідкись згори, який вішали перед перевіркою начальства на дошку оголошень.

По приїзді найбільшим шоком для мене стало саме телебачення. Ті зміни, що відбулися в найгірший бік. З телевізора зрозуміло, що Україна програла війну, й політику каналів визначає окупаційна адміністрація, бо інакше ніяк не пояснити те, що робить в ефірі Ганапольський чи Ганна Герман. Неможливо зрозуміти, яким чином потрапляють у ранковий ефір провідного каналу Наташа Корольова (якій заборонено в’їзд в Україну!) з Тарзаном, тоді як російські ведучі в гарно побудованому діалозі розповідають із захватом, що вже запрошували і того, і того, перераховуючи різноманітних зірок російської попси. На третьому каналі іде старий чорно-білий фільм про юних будівельників радянського світлого майбутнього, теж без перекладу. Подекуди ідіосинкратичне змішування української й російської в форматі Штепселя й Тапрапуньки. В прайм-тайм ідуть російські серіали, офіційно зняті в Україні. Українською випадає дивитися тільки перекладні західні програми, наче нічого не змінілося за десять років.

Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв зробив заяву про те, що окупанти в Криму вживають заходів щодо зміни демографічної ситуації. Та вони і в Києві роблять те саме, повністю контролюючи інформаційний простір. Інакше пояснити телевізійний програш неможливо.
 

Tags: ,

(13 comments | Leave a comment)

December 4th, 2016
09:02 pm

[Link]

Нерівноцінність культур у практичній політиці
 
Генерал-лейтенант у відставці Майкл Т. Флінн, котрого новообраний американський президент щойно призначив радником з національної безпеки, одразу потрапив під негайно звинувачуючий і караючий мікроскоп об’єднаної опозиційної нині політики ідентичності. Дарма, що сам генерал є зареєстрованим офіційно виборцем деморатичної партії з давньої демократичної сім’ї, його гострі висловлювання, попри певну ідеологічну витриманість, чіпляють чужі групи, а отже роблять Флінна, вже названого пресою найсердитішим генералом, смертельним ворогом демократичного мейнстриму.

Чого варте, наприклад твердження про культурний релятивізм: «Я не вірю в те, що всі культури морально рівноцінні. І я вважаю, що Захід, а особливо Америка, є набагато більш цивілізованим, набагато більш етичним і моральним, ніж та система, яку наші головні вороги хочуть нав’язати нам... І ми повинні перестати відчувати найменшу провину, називаючи на справжнє ім’я та ідентифікуючи їх яко фанатичних убивць, що діють від імені невдалої цивілізації». (М. Флінн. «Поле бою: Як ми можемо виграти у ґлобальній війні проти радикального ісламу і його союзників»). Чудово прозирає полеміка з політикою, для якої відзначати належності як неґативні вже є провиною.

У тризіркового генерала були й міцніші одвертості. Наприклад, буквальне порівняння ісламу з раком, а ісламського тероризму з метастазами, або по-солдатськи прямолінійна відповідь на звинувачення в ісламофобії: «Термін ісламофобія є оксимороном, оскільки фобія означає наявність безпричинного страху. Боязнь ісламу, який бажає, щоб 80 відсотків людства були поневолені або знищені, абсолютно раціональна...» А найкраще Флінн оприявнив свої погляди у твердженні, що іслам насправді не є релігією, але політичною ідеологією, що ховається під маскою релігії.

Цікавий початок нового виборчого циклу.
 

Tags: ,

(64 comments | Leave a comment)

December 1st, 2016
06:21 am

[Link]

Нове укриття на ЧАЕС
 
Через тридцять років після катастрофи на Чорнобильській АЕС над зруйнованим реактором звели величезний конфайнмент, гігантську арку.



Процес насування нового саркофага на будівлю реактора


План виглядав настільки ґрандіозно, що навіть не вірилося в його здійсненність. У зведенні цієї споруди десятиліття взяли участь десятки країн, було вкладено понад два мільярда доларів. І от насолоджуємося урочистим завершенням.
 

Tags:

(Leave a comment)

November 28th, 2016
08:10 am

[Link]

Історія розсудила
 
Звинувачувальна промова підсудного Фіделя Кастро проти диктатури по праву увійшла до класичного фонду світового ораторського мистецтва. Сильна й переконлива. Всього за два роки під тиском кубинської громадськості захоплених за збройний напад терористів було амністовано. Та мине ще кілька років, ролі катів і жертв поміняються, і в класичному комуністичному стилі адвокати на публічних кубинських судовищах відмовлятимуться захищати підсудних «ворогів народу», випрошуючи збільшення покарання.

Мільйони кубинців змогли втекти з людожерської народної республіки, сотні тисяч були репресовані. Історія розсудила, і зі сліпою жорстокістю дала можливість старому тирану побачити свій неквапливий правіж, розтрощивши вщент великі ідеї, і залишивши оголеною правдою постать огидного вбивці та тіні його жертв.

Ешь ананасы, кушай кисель, славный барбудо товарищ Фидель.

 

Tags:

(1 comment | Leave a comment)

November 19th, 2016
07:08 pm

[Link]

Освітильництво
 
Заміна лампочок у квартирі природно продовжилася на загальних сходах під’їзду. Цілий рік не було кому міняти згорілі, тож жителі кількох поверхів моєї хрущовки смиренно добиралися додому й виходили зранку в темряві. Порушив їхній романтичний настрій прозаїчним просвітництвом.

Замінювати п’ять лампочок з вулиці до дверей довелося з електриками через погану проводку й зламані світильники. Перший не впорався з підключенням, пообіцяв прийти доробити і зник на тиждень. Другий байдуже покрутив щось, але одразу розписався в неспроможності, більше його не бачив. Мабуть, це мені так щастить на халтурників. Викликані через оголошення й аутсорсинґ приходили без елементарних інструментів, без драбин, без ліхтариків; навіть просто «продзвонити» проводку не мали чим. Коли другому сказав, що було б непогано перевірити, чи немає десь розривів, той з емоцією зневажливої зверхності відповів, що не знає як, і слухає поради. Порадив йому носити мультиметр чи зробити собі саморобний прилад з батарейкою. Той навіть не зашарівся, все байдуже. На третій раз приїхала ціла команда, але теж спершу не доробила, поверталася наступного дня.

Сусіди під час робіт проходили повз, хтось вітався, хтось мовчки. Одна жіночка з ентузіазмом: «О, так добре! Тепер буде видно сходи!» Нещасні люди.
 

Tags:

(51 comments | Leave a comment)

November 14th, 2016
08:07 am

[Link]

Джеймс Мейс. Ласкаво просимо до Совдепії
 
У старих паперах віднайшов майже знищену часом роздруківку цікавої замітки Джеймса Мейса. Залучене спостереження з уважним описом тодішньої звичної дійсності.


Welcome to Sovdepiya: Words of Advice to Western Academics in Ukraine
James E. Mace

          So, you want to do good in a country where you know little of either its history or language. As one who has chosen to live here permanently, I wish you luck. But as a comparatively old hand in this unfortunate land, allow me to share with you a few words of advice.
          What local people refer to as Sovdepiya, a less than complimentary shorthand for Soviet of People’s Deputies, might best be defined in the words of Marx as the dead hand of all the past generations that hangs like a curse on the brain of the living. This inertia of the past sometimes gives one the feeling of living in a former Roman province in 481 AD. The empire has fallen, but the old structures remain, frayed but still somehow operating; the Senatorial nobility (here called the Party of Power) still hangs on, and everybody hides whatever he can from the barbarians (here called Tax Inspection). Almost nothing is quite what it seems or claims to be. And here you arrive, a stranger in a strange land.
There is first of all an invisible barrier which separates you from everyone around you...Collapse )

ПерекладCollapse )
 

Tags:

(3 comments | Leave a comment)

November 11th, 2016
06:31 pm

[Link]

Ідентичність є, але чи варто за неї боротися?
 
Демократія перемогла. Перемогла в несподіваний спосіб для зацікавлених спостерігачів за виборами в Сполучених Штатах. І це зовсім не риторична фраза на користь бідних. Ґлобалізація останніх десятиліть поставила перед демократичним урядуванням національних держав безліч питань і проблем. Викликом самому існуванню світового демократичного порядку після «Холодної війни» стало те, що політика великих ідеологій без загроз з боку великих альтернатив крок за кроком змінюється політикою ідентичності. Відмінність політик дуже важлива.

Ідеологічні проекти, ліберальні, соціалістичні, консервативні, націоналістичні, традиційні проекти родом з Просвітництва, завжди ставили в самий центр докладання зусиль реконструкцію держав, пропонуючи і вимагаючи об’єднуватися, долучатися до справи індивідуально, без посередництва груп, задля масштабних соціальних трансформацій суспільств через опанування державної влади, виносячи окремі ідентичності в приватну сферу. Натомість політика ідентичності, релігійної, етнічної, реґіональної, культурної, ґендерної, їхніх комбінацій, скасовує масштабні проекти, звертається до багатоманітності, до конкретних відокремлених груп, яким зовсім не йдеться про об’єднання. Групові ідентичності вимагають прийняття розбіжностей між собою як даності; прийняття і визнання з боку інших! Визнання і повага до відмінностей, виділення якомога більшої автономії від держави, більшої частини суспільного простору для локальних груп, поставлені в центр уваги такої політики. Ба більше, політика ідентичності звертається до відмінного від ідеологічної політики поняття справедливості. Адже для ідентичності йдеться не про соціально-економічну справедливість для всіх рівним чином, але про культурну репрезентацію груп поокремо. КарикатураCollapse )

Коли палкі захисники політики ідентичності дивляться на результати поразки Хілларі Клінтон і розбирають соціологічний зріз виборців свого надміру демонізованого опонента, білого, чоловіка, соціопата, неосвіченого, брутального клоуна з іще безліччю наліпок Трампа, вони ладні бачити спрощену картину перемоги просто таких же, як і вони, але належних до ворожих груп ідентичності загрозливої більшості, бідних, неосвічених, сердитих, білих, сільських, відсталих, записати знайдені там неочікувано великі відсотки сподіваних представників своїх груп меншин (скажімо, жінок та чорношкірих республіканців) у зрадники, в «дяді Томи», аби не визнавати, що Просвітництво хоронити зарано. Боротьба за владу, яка, здавалося, була виграна політикою ідентичності остаточно з поразкою Ела Ґора (після якого суто по соціологічній сумі представників меншин і з наявними демографічними тенденціями білий чоловік ніколи не зможе перемогти), наштовхнулася на реакцію. Похована вже політика ідеології завдала удар у відповідь. Для ідеологій неважлива групова належність, суспільство приймає кожного індивідуально, без посередництва.

Перемога Трампа в передовій країні світу це не про бідних, темних, немодерних проти різноманітності, свободи, сучасності. Це про право суспільства, побудованого великими ідеологіями саме так, а не інакше, і далі незважати на ідентичності груп, не визнавати їхню рівність ані між собою, ані потенційну рівноцінність усьому суспільству. А отже, в найближчій перспективі перемогла національна демократія.
 

Tags:

(48 comments | Leave a comment)

November 8th, 2016
04:04 pm

[Link]

Другий Київ
 
При конструюванні історичної пам’яті, при усвідомленому конструюванні національної міфології, забування відіграє не меншу роль, ніж пригадування чи вигадування. Найвправнішим чином здійснене забування стирає з колективної пам’яті не тільки те, що ідеологи воліють забути, а й усе з цим зв’язане, саму площину оруеллівської «неподії», «нелюдини», «немісця» в цілісному наративі. Щоб на «білі плями» взагалі не було можливості наштовхнутися зсередини комфорту власної культури. І пробувати щасливо жити в ній.

Одне з найпростіших і найкоректніших визначень націоналізму стверджує, що це такий політичний принцип, згідно з яким політична та культурна одиниці мають збігатися (Ґеллнер). Якщо ж цей принцип порушено, якщо виникає напруга при розірванні своєї ідеально уявлюваної культурної одиниці політичними кордонами, леґітимізувати фактичний незадовільний стан речей можна тільки в два способи — військово-політичний, що має силою привести кордони у відповідність до ідей, та культурно-політичний, що переформульовує самі ідеї відповідно до кордонів. Пригадуючи, вигадуючи і... забуваючи.


"When we're forgotten, we cease to exist." (Merlin, 1998)


Дивним чином, склалося так, що російські правлячі верстви ніколи в історії не формулювали свої належності, належності підданих, усередині фактично належного їм, сподіваючись на військову силу. Київський князь Володимир Великий унаочнюєCollapse ) небезпеки ідеологічної невдачі засвоювання Києва без Києва. Та логіка державної машини невблаганна; кордони XVI ст. штовхають й офіційних ідеологів спиратися на вже випробувані шаблони. Решту має доробити армія, якою еліти ще сподіваються виправити невідповідність ідеології фактичному стану речей.
 

Tags: ,

(2 comments | Leave a comment)

[<< Previous 20 entries]

 Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Powered by LiveJournal.com