?

Log in

Діаріуш або живий журнал Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "Максим" journal:

[<< Previous 20 entries]

September 7th, 2025
10:00 am

[Link]

Київ, температура повітря (°С)
 


Спільнота ua_kobzar прочиняє вікно в світ українського національного відродження. Приєднуйтесь.
Тарас Шевченко. Шевченківські читання     Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації     Етимологія та історія української мови

Набридливі рекламні блоки в повідомленнях можна прибрати. Прості рекомендації.

Tags:

(Leave a comment)

March 23rd, 2017
06:20 am

[Link]

Блокада і тепло, дане у відчуттях
 
У Києві тепла весна. Гарячі батареї. І вікна навстіж, люди стравлюють тепло в повітря. Моя Дарницька ТЕЦ далекого довоєнного 2012 року перейшла з газу на антрацит, і тепер щедро й намарно спалює вугілля.

Уже другий тиждень розбурхані владною антиблокадною кампанією активісти пишуть до Кличка петиції про відключення централізованого опалення — готові патріотично економити, — не розуміючи, що міська влада не піде проти комерційного інтересу приватного офшорного власника станцій — спалити більше, щоб одержати більші прибутки з абонентів. Блокада? Ні, не чули.

Це добре, що тепер, перед уважним поглядом міжнародних кредиторів стихають вскрики про ледь не економічну катастрофу в країні. Оцінки втрат раптом знизилися з чверті промисловості до півтора відсотка від зростання. Та й який сенс торочити споживачам про проблеми постачання, якщо ці проблеми насправді не стосуються самих постачальників послуг? Все одно, за спожите заплатите, хоч воно вам і не потрібне.
 

Tags: , ,

(8 comments | Leave a comment)

March 18th, 2017
07:08 am

[Link]

Новини 1917-го року
 
Блискуча ідея постановочних новин про лютневі події в Петербурзі сторічної давнини. І тема чудова — на руйнування імперії можна дивитися нескінченно.





Але не міг зрозуміти, що з цими роліками не так. Спершу гадав, напруга виникає через разючий анахронізм, проте це ж і було основним захоплюючим моментом. Зрештою збагнув — справа в тому, що автори вигаданих новин і репортажів порушують елементарні журналістські професійні правила. Причому роблять це абсолютно несвідомо, наслідуючи сучасні російські ЗМІ, де таке порушення є нормою у суцільно викривленому інформпросторі.
 

Tags: ,

(2 comments | Leave a comment)

March 16th, 2017
04:09 pm

[Link]

До виборів без остраху
No taxation without representation.


Є тільки одна річ, що може надійно убезпечити демократичний розвиток країни, — унезалежнення виборчого процесу від поточної влади.

Коли після перемоги народного протесту минув місяць, другий, потім пройшло півроку, але нове керівництво так і не дійшло до реформи системи виборів, починаючи з центральної комісії до найдрібнішої процедури підрахунку й забезпечення прозорості, стратегічний програш Євромайдану став очевидний. Незроблені з різних причин у перші місяці кроки в багатьох сферах тепер стали неможливі, країну викинуто на значно довший шлях. Але найгірший провал був саме там, де треба було ждати найбільшого поступу. В самому представництві, в персональному голосуванні, в захисті депутатського мандату від партійних босів і можливих зловживань влади. Замість вимоги реформи, традиційна радянська «боротьба з привілеями» виливається в прості рішення. Скажімо, підтримку населенням викривленої думки про позбавлення депутата недоторканності, що замінює реформу представництва. (Треба ж довести ситуацію до такого абсурду, що нещасні люди самі своїх представників воліли б бачити беззахисними перед свавіллям чиновників!)

Нині, як і за часів кризи ющенківського президентства, сама тема виборів стала токсичною. Нею знову спекулюють, знову лякають. Авжеж, криза леґітимності. Вкидання про потрібність, або ще гірше, непотрібність виборів, знову розколюють суспільство на групи по інтересах. А втім, вибори є універсальним засобом приведення невідповідності політики народному представництву. І якщо коли-небудь українці видеруться з усього цього, з війни, з корупції, з темряви феодалізму, то станеться це завдяки головній зміні — зміні системи представництва. Цю зміну робити ніколи не зарано.
 

Tags:

(4 comments | Leave a comment)

March 15th, 2017
12:54 pm

[Link]

Релеґітимізація влади
 
У ці хвилини набуває чинності рішення РНБО про тимчасове припинення переміщення вантажів і транспортного сполучення через лінію зіткнення на сході України. Рішення прийняли майже вчасно, власті майже встигли застрибнути в останній вагон. Оці повторювані «майже», навздогінні відповіді останніх років на все страшніші виклики, спричиняють серйозне занепокоєння.

Геть усі гучні теми, що багатьма помітними розламами роз’єднують український інформаційний простір на непримиренні табори, виникають у площині леґітимності влади. Зменшення леґітимності веде до все нових розламів, до суспільного незадоволення, що вимушено закриваються нашвидкуруч молодими горожанськими організаціями, стають полем ігор професійних популістів, виплескуються жвавими перекидуваннями образами в мережі тощо. І добре, коли керівництвом країни здійснюється хоч якась спроба змінити ситуацію в кращий бік.

Три роки тому з утечею верховної влади, з вибухом волонтерського й добровольчого руху, мобілізацією десятків тисяч цивільних до війська, держава втратила монополію на важливі рішення по відношенню до себе самої, до свого реформування, до ведення визвольної війни, до економічних стосунків. Але часто воліє забувати про це. Поверненя леґітимності відбувається через демократичні процедури, через виконання амбітних програм запитаних реформ, через очікувані урядові рішення. І коли інтереси правлячої верхівки не збігаються з суспільним запитом, виникає звичайна розвилка між авторитарним і демократичним шляхом. Униз і вгору.

І в інтересах усіх, і влади, і суспільства, переламати практику запізнілого неприємного рішення, випереджати ситуації неконтрольованого насильства звертанням по леґітимність до народу. Бо наступного разу можна майже не встигнути.


Додаток. 16 лютого Президент схвалив санкції проти п’яти банків з російським капіталом.
 

Tags:

(9 comments | Leave a comment)

March 14th, 2017
12:17 am

[Link]

Невиліковні люди
 
Минулого року в купе поїзда пощастило мати сусідку, котра всю поїздку кашляла, чхала й годинами пояснювала по телефону різним знайомим найдрібніші обставини протікання своєї гострої респіраторної хвороби.

Такі люди невиліковні в усіх сенсах. Сьогодні касир перед моєю чергою забалакалася з подругою з покупців, розповідаючи, що героїчно вийшла на роботу з високою температурою, хоча ще вчора мала більше сорока, й усі її родичі перехворіли. Зрештою цифру сорок два п’ятдесят довелося повторювати двічі, бо це вже була не температура, а сума чека.
 

Tags:

(5 comments | Leave a comment)

March 2nd, 2017
08:15 pm

[Link]

Музей без імені
 
Київрада переважною більшістю голосів перейменувала Національний музей російського мистецтва в Національний музей «Київська картинна галерея», як зібрання назвали 1922 року. Ім’я Терещенків чомусь обійшли, знову відкинувши цілу дорадянську епоху. На такому замовчанні й квітне національне безпам’ятство.

Хоча величезний внесок родини Терещенків в українську культуру важко оцінити іменем одного цього музею. Мало яке сучасне київське художнє зібрання не містить частини їхньої колекції чи не користується зведеними на їхні кошти будівлями. Музей Шевченка, Історичний музей, Національний художній музей, Музей Ханенків. Статки, зароблені на цукрі, тоді білому золоті, не зникли намарно, перетворені меценатами на суспільне надбання.
 

Tags:

(Leave a comment)

February 19th, 2017
07:46 pm

[Link]

Начальство на платформі
 
Блискучий початок українського кінематографа — діалог з братами Люм’єрами:

Першим українським кінематографістом вважається харків’янин Альфред Федецький (1857-1902), який зафільмує свою міфологію потягу — кінострічку «Вид Харківського вокзалу в момент відходу поїзда з начальством, яке знаходиться на платформі».

Тримбач С. В. Кіно народжене Україною. Альбом антології українського кіно. — К.: Самміт-книга, 2016. — С. 12.

Парижани йшли дивуватися руху поїзда, харків’яни ломилися подивитися на начальство.
 

Tags:

(1 comment | Leave a comment)

February 15th, 2017
11:43 am

[Link]

«Цак вдягни, дорогий»
 
На минулому тижні шведська офіційна делеґація відвідала Іран. Серед 15-ти учасників було 11 жінок. І практично весь час візиту, за винятком зустрічей у шведському посольстві, на публіці жінки-представники Швеції з’являлися з покірно покритою головою, викликаючи обурення іранських правозахисників і глум соціальних мереж.

«Європейські жінки-політики — лицеміри»Collapse )

Це не слова різних балакучих Трампів критикувати, тут усе серйозніше. І огидніше. Ось вона, дискримінація, наочніше не буває. Тим не менш, просунутий уряд передової європейської країни спокійно виконує очевидно принизливу для гідності вимогу азійських фундаменталістів. Принизливу і для жінок, і для чоловіків. Ідентичність якось надто легко програє ідеології. Чи навпаки, це ідеологія універсальних прав людини програла ідентичності?

Додаток. Важливо помітити на цьому прикладі, що як у шведів, так і в іранців національна ідентичність, яко вторинна ідентичність, без усяких дурнів пошибає первинні ідентичності всіх учасників, релігійні, ґендерні. Особливо яскраво це помітно на міркуваннях Масіх на відео, коли вона захист прав і свобод обґрунтовує тим, що вона іранка.

Додаток другий. 25 лютого. «Українська шахістка, екс-чемпіонка світу Марія Музичук відмовилася від поїздки на чемпіонат світу в Іран, який відбудеться в лютому 2017 року, через вимоги носити хіджаб. [...] Натомість сестра Марії — Анна Музичук, яка в кінці 2016 року стала чемпіонкою світу з рапіду і бліцу в Досі (Катар), — прийняла рішення поїхати до Тегерана.» (Укрінформ)
«Українка Анна Музичук стала переможницею чемпіонату світу зі швидких шахів у дисципліні рапід, який проходив у Досі.» (Укрінформ)
 

Tags:

(15 comments | Leave a comment)

February 8th, 2017
07:46 am

[Link]

Чужість
«Важкими ногами роботарів ми розтопчемо всіх,
хто спробує стати нам на перешкоді!» В. Владко


«Чужий» (1979) був справді страшний фільм. Підхоплене на далекій планеті абсолютно негуманоїдне життя, що розмножується в людських тілах як в інкубаторах, майже незнищенне. Контрастна тема другого плану — запрограмований корпорацією андроїд — у тіні, на підспіві. Робот і робот, що з бляшанки взяти. Для виживання проста людина Ріплі здатна знищити обидвох.

Дві «чужі» загрози, біологічно інша й непідконтрольний штучний інтелект, приходили разом чи поокремо в багатьох страшилках ще до «Війни з саламандрами» Чапека, відомого також створенням назви «робот». За століття жанру, від нашестя марсіан Уеллса до сучасних масово штампованих кінематографічних ковбоїв проти інопланетян чи вікінґів проти Морвіна, утворився певний консенсус щодо того, що героям слід робити з прийшлими чужими, з хижаками, з іншими колонізаторами на земному полі битви. Знищувати без роздумів. З другого боку, Азімовим з його суворими трьома законами робототехніки було більш-менш розроблено тему закріпачення штучного інтелекту. І прибулі, і створені монстри подолані.

Нова тенденція прийшла непомітно. На художній моделі чужопланетних «рас» чудово відпрацьовувалася тема рас земних. Жити у взаємному визнанні й мирі на далекому «Вавилоні-5» чи приймати їх на Землі під охороною «людей у чорному». Головне, щоб людство контролювало ситуацію, було на чолі чи мало надпотужну зброю, як у «Зоряних брамах». Така заспокійлива модель співіснування з пріоритетом людини протрималася недовго.

Новітня художня продукція пішла далі. Землю колонізовано, як у «Непокорі» (Defiance, 2013), люди попри назву серіалу приймають ситуацію вимушеного співжиття як даність. Лінія покірного схиляння перед чужою колонізацією доведена до абсурду у «Виживанні» (Extant, 2014), яку я спершу вважав випадковим відхиленням од теми штучного інтелекту. Проте в другому сезоні стало ясно, що це прийняття і було основною темою. Неважливо, що прибульці з космосу розмножуються насильницьким заплідненням земних жінок по всьому світу зі смертельним наслідком (прозорий привіт «чужим»), головне, що гібриди теж розумні, і з ними можна домовитися. Неважливо, що всесильний штучний інтелект здійснив спробу захоплення планети, він же теж інтелект, домовляємося. Різноманітність.

Колись переможна людина мала стояти на залишках кораблів прибульців у новий день незалежності, нині ж приймає колонізацію як даність. Колись перепрограмований термінатор, що виконав завдання, з людяності мав себе знищити в розтопленому металі чи віддати серце людині. Ах! Всі розчулено плачуть, але розуміють необхідність. Нині ж співчуття викликає хіба що допомога людини страхітливому непідконтрольному андроїду від страховика (Automata, 2014).

Зсув художніх вигадок демонструє трансформацію страхів. Перенесення страху від чужого чи штучного до страху від нетерпимості. Тепер ворог не інакшість, а неприйняття іншого.
 

Tags:

(15 comments | Leave a comment)

January 31st, 2017
08:23 pm

[Link]

Датський серіал «1864»
 
Окрім пануючого в нашому телепросторі невибагливого російського сміття, неангломовна, ба навіть вужче, неамериканська, неголлівудська відеопродукція давно в нас проходить по відомству «на любителя». Відповідно, потрапляє на екрани нечасто. У виробництві фільмів за пересічного глядача зрідка може позмагатися Франція, в серіальній штамповці просто через масове виробництво Латинська Америка. Спорадично прориваються індійські, австрійські, польські, турецькі та ін. продукти. Нечасто шедеври, переважно непотріб за співвідношенням ціна-якість.

Єдине поле, на якому національні виробники з маленьких ринків завжди можуть зацікавити іноземних глядачів, це екранізація місцевих історичних подій. Створювана за державні бюджети їхніх аналогів міністерства культури, така продукція задовольняє як патріотичні потреби національного глядача, так і «розповідає свою сторі», як каже Забужко, всьому світу.

Хоча датчани нещодавно проривалися на світовий ринок детективним серіалом «Міст», негайно перезнятим в Сполучених Штатах, значно важливішим здобутком їхнього телевиробництва стала історична драма «1864». Датський погляд на історію програної війни за Шлезвіґ, останньої великої війни датчан, може зацікавити будь-кого.

Через те, що події того часу фактично створили сучасну Данію, переосмислена багатьма поколіннями історія страшенної поразки датського війська від прусської військової машини показана дуже трепетно, викохано, з увагою до дрібниць, а втім об’ємно. Сліпа політика фанатиків, що веде до національної катастрофи, долі великих і малих людей, локальний світ яких був зруйнований, передача естафети наступним поколінням. Типова національна історія мертвих, живих і ненароджених. Варто відзначити чудово продуманий сюжет, читання нашими сучасниками старого щоденника, що поза офіційними сухими фактами витворює людський вимір, в якому герої виявляються зв’язаними між собою тим, що можна назвати тканиною національного світу.

Передати б якось нашим митцям такий «челендж».
 

Tags:

(5 comments | Leave a comment)

January 22nd, 2017
04:16 pm

[Link]

День Соборності
 
В українській сітці національних календарних свят День Соборності, річниця проголошення єдності УНР і ЗУНР, цілком особлива подія. Структуруючи січневий календар, світська урочистість поєднує дві важливі дати — проголошення незалежності IV Універсалом 1918 та Акт Злуки 1919, — зовсім як паралельна релігійна урочистість поєднує Водохрещі й Богоявлення, з цікавими внутрішніми аналогіями.

Офіційна назва задає ще третій, найважливіший вимір — відзначення ідеального й омріяного українського державного устрою. Соборність це не суха конституційна унітарність, цілісність чи недоторканність, це цілий український комплекс уявлень про єдність територіальну, державну, правову, політичну, культурну. Це, власне, своє, українське, партикулярне розуміння універсальних принципів національної держави.

* * *

Сьогодні на колишній казармі Січових стрільців відкрили пам’ятну дошку Євгену Коновальцю, згодом засновнику ОУН, а тоді керівнику одного з небагатьох українських боєздатних з’єднань у загроженому Києві. Чому соборність важлива?Collapse )
 

Tags: ,

(Leave a comment)

January 19th, 2017
03:13 pm

[Link]

 
Прощаємося в ООН з Самантою Пауер. Посилання.
 

Tags:

(Leave a comment)

January 16th, 2017
07:57 pm

[Link]

Доступ до зброї
 
Стрілянина депутата Пашинського сколихнула нову хвилю обговорень леґалізації вогнепальної зброї. Застосування особистого, нагородного пістолета депутатом донесло до останнього українця елементарну думку, що попри загальні обмеження зброя вже знаходиться на руках у певного кола осіб, котрі не задумуючись і безкарно можуть її застосовувати. В мережі публікуються списки нагороджених обраних, з одного боку, з другого, пересічні любителі діляться порадами як офіційно придбати й зареєструвати навіть потужні зразки стрілецької зброї. Таким ненормальним чином, через скандали, одне з «нормальних» питань західних демократій заходить і на наші терени.

Моя цікавість до будь-якої вогнепальної чи холодної зброї якось непомітно вщухла з підлітковим віком. Ніякого бажання мати хоч пістолет ніколи не виникало. Хоча в питанні дозволеного володіння я скоріше схилявся до більш вільного доступу для тих, хто бажав би мати собі такі іграшки.

Ставлення змінилося в перший же тиждень командування першим же взводом. Мої підлеглі, спершу мобілізовані офіцери, потім сержанти, незалежно від того, воювали вони, чи ні, незалежно від освіти й віку, незалежно від вдачі всі гралися виданою зброєю. Не минало й кількох хвилин, як хтось впустить, хтось клацне затвором, хтось поправить магазин. Серед моїх обов’язків було і постійне слідкування за тим, щоб ніхто нічого не загубив. Кожного разу перед пересуванням кудись доводилося перевіряти. Гадаю, ідея начальства змусити звикати до зброї, що додало мороки відповідальним офіцерам, мала сенс. Але зі свого погляду досить надивився на те, як з нею поводилися звичайні чоловіки, хоч тверезі, хоч напідпитку. Бачив, як губили магазини й шомполи, як робили випадкові постріли та под. Після цього досвіду моє ставлення хитнулося в бік обмежень на володіння та поширення.

Гадаю, що впорядкування обігу вогнепальної зброї конче необхідне. Хоча б, щоб не виникало таких диких ситуацій з депутатами та чиновниками. Але необхідне не стільки як звуження кола горожан, що має доступ до зброї, скільки як суворіший контроль за ґарантованим державою володінням. За аналогією володіння автотранспортом. Потрібні чіткіші норми застосування особистої зброї для самозахисту й захисту майна, прозорі критерії придбання і позбавлення права, що зменшували б корупцію, подарункову, в тому числі, визначені норми для зберігання.
 

Tags:

(5 comments | Leave a comment)

January 13th, 2017
08:58 am

[Link]

Дощить
 
Шкода, що скандал з сексуальними пригодами Дональда Трампа в Москві перекрив інформаційним шумом більш значущу подію — останню промову Обами на посаді президента. Барак Обама з тих рідкісних яскравих політиків, в існування яких неможливо повірити на теренах розвалених політично, економічно, морально задвірків вільного світу. Його виступи перед різними аудиторіями, з трибун, на ток-шоу, які інколи переглядав, справляли враження, що дивишся на щось фантастичне, на вершечок бездоганної політичної машини, за яким вгадувалася величезна, надійно працююча система, що її конструкція безкінечно обігнала всі інші.

Прощальну промову Обами, звернену до будучини, можна розбирати на цитати: «Зрозумійте, демократія не вимагає однаковості [...] демократія вимагає елементарного почуття згуртованості — ідеї, що попри всі наші зовнішні відмінності ми всі разом, що ми разом піднімаємося чи падаємо. [...] Тому що попри всі наші зовнішні відмінності ми носимо спільну горду назву: горожани. [...] Якщо ви розчаровані вашими обраними посадовцями, беріть ручку й папір, збирайте підписи та балотуйтеся самостійно. Заявіть про себе. Почніть кампанію. Наполегливо домагайтеся. Іноді ви виграватимете. Іноді будете програвати». Виявляється, і для Сполучених Штатів це був радше виняток.

Компромат на ТрампаCollapse )

На контрасті перше велике інтерв’ю Трампа, що звелося до обговорення розваг з повіями в московському готелі, ще раз засвідчило унікальність попередника. Виправдання спійманого за шкодою нахабного школяра: це не я, розмовляйте з рукою. Весь світ побачив дуже посередню людину в досить неприємній ситуації, за яку соромно більше глядачам, ніж самому персонажу. Хоча тут нема чого дивуватися, «шити аморалку» спецслужби вчаться з перших курсів своїх закладів, а надто російські, де тільки за останні роки на опозиційних політиків «аморалку» вкидали кілька разів. І було щось, чи не було, неважливо. Для шоумена скандальні історії зараховуються тільки в позитив, для політика вимагають відповіді. Як влучно помічають коментатори, відмитися від російського «золотого дощу» Трамп може тільки в єдиний спосіб — зайняти чітку позицію по дражливих для Кремля питаннях: по аґресії в Україні, по військових злочинах у Сирії, по Грузії і т. д.

* * *

Тим часом в Україні нарешті заборонили трансляцію ще одного російського каналу. Тут вже не золотий, а просто «Дождь». Опозиційний російський телеканал своєю угодовською політикою унаочнює просту думку, що незалежних ЗМІ в РФ не буває, так чи так вони транслюватимуть і ретранслюватимуть те, що потрібно режиму. Просто виконуючи реґуляторні вимоги.
 

Tags: ,

(16 comments | Leave a comment)

January 7th, 2017
08:15 pm

[Link]

Молільник у метро
 
На якійсь станції у вагон підземки увійшов чоловік зі скуйовдженим волоссям з-під каптура, став у кутку біля зачинених дверей з правого боку й, занурившись у себе, почав молитися. Спершу тихо на тлі гуркоту коліс, потім, наче забувся, гучніше. Саморобний текст був простенький, невибагливий. У невидимого світу він випрошував для себе цілком звичних матеріальних достатків, здоров’я, успішності в починаннях. Найчастіше доносилося «Дай!», чим відкривався кожен новий рядок: дай, дай, дай... Навколишні пасажири збентежено відсувалися подалі від монотонного бубоніння, займаючись своїми звичними вагонними справами.

Подумав про те, а що насправді можна було б сказати від себе по той бік метафізики, щоб це не було на рівні банальних життєвих проявів таргана? Довго перебирав усі можливі варіанти, класичні й новітні, прохання, подяки, прославляння, відкидаючи їх усіх з різних причин беззмістовності. Будь-які звертання до вищих сил, зрештою, все рівно зводилися б до того самого «Дай!» в язичницький спосіб обміну на щось, тільки так чи так завуальовано. (Добре могло звучати «Verweile doch!», але це звертання було б зовсім не в той бік. Хоча, щойно переглянутий незавершений серіал «Домініон» нагадав поставлене у нас ще в ПВЛ питання про суто людський вимір розрізнення звертання до небес чи до пекла.)
 

Tags:

(19 comments | Leave a comment)

December 30th, 2016
10:24 am

[Link]

Рік перелому
 
У грудневій доповіді Всесвітнього економічного форуму (Посібник для інституціональних інвесторів у відновлювальну енергетику, 2016) відзначено найважливішу подію цього року:

«У все ширшому колі країн стає більш економічним встановлювати сонячні та вітрові, ніж вугільні потужності.
За приблизними оцінками, понад 30 країн уже досягли мережевого паритету без субсидій, а також близько двох третин усього світу мають досягти мережевого паритету в найближчі кілька років. За даними Deutsche Bank, якщо ціни на електроенергію зростатимуть на 3% за рік, то вже за кілька років мережевого паритету можуть досягти 80% світового ринку.»




Мережевий паритет без субсидій означає подальший лавиноподібний перехід на відновлювальні джерела. Але на наших теренах держава більше уваги приділяє газу й нафті, плануючи скорочувати імпорт і розвивати власний видобуток, не виділяючи в пріоритетний напрям розвиток мереж. А тим часом корупційну складову української сонячної енергетики, що дісталася новим властям у спадок від попередників, можна помітити неозброєним оком. На карті нових підприємств, відкритих в Україні з 2015 року, окремо виділяється Вінницька область, що не пояснити інакше, ніж особливим режимом відносин підприємців області з урядом Гройсмана.
 

Tags: ,

(Leave a comment)

December 21st, 2016
08:15 pm

[Link]

Трохи світла на події в найдовшу ніч
 
Bellingcat підготував детальний звіт про війну РФ проти України у 2014 році
http://www.pravda.com.ua/news/2016/12/21/7130561/

        Російська артилерія влітку 2014 року здійснювала масштабні обстріли прикордонних територій Донецької і Луганської областей.
        Про це йдеться у звіті міжнародної команди розслідувачів Bellingcat, опублікованому в середу.

У звіті зазначається...Collapse )

 

Tags: ,

(Leave a comment)

December 20th, 2016
08:24 pm

[Link]

Платитимемо всі
 
Не мав жодних справ з Приватбанком до липня минулого року, коли в перший же день по приїзді на місце служби всім мобілізованим моєї групи в наказному порядку відкрили зарплатні картки. Головною причиною уникання Приватбанку був зовсім не економічний розрахунок, але суто випадкове спостереження, що цей банк останній в околицях ще на початку 2010-х не мав касових апаратів українською мовою. Таке нехтування клієнтами означає негайний «Стоп!», хоч які професіонали там працюють. Неукоріненість слугує надійним маркером, що власники установи тут ненадовго, пострижуть купони й зникнуть. Так, зрештою, і сталося. Банк націоналізовано, дірки закриють за рахунок бюджету, а власники виходять непомітно. Проблеми банку нині перекладено на плечі всіх українців, очевидно, і майбутнього покоління також. Прозвучала сума в 5 мільярдів доларів боргу для країни; у нас з вами просто витягнуть ці гроші.

Попри те, що певна сума ще залишається на рахунку, мені дуже шкода, що держава змушена рятувати цю установу. Зрозуміло, що є багато причин економічного характеру, щоб утримувати на плаву величезний банк, якому за замовчанням якимось чином удалося стати зарплатним навіть у найбільш державних структурах. Але було б цікаво, все-таки, дізнатися яким саме чином. Мали б наступити хоч якісь наслідки для тих, хто ухвалював рішення, хто порушував правила ведення банківської діяльності, нарешті, хто довіряв цій установі на свій ризик як клієнт. Та прогорілих «інвесторів» знову рятують.
 

Tags:

(27 comments | Leave a comment)

December 17th, 2016
11:11 am

[Link]

Алеппо і Мазепа
 
Про Павла Алеппського, автора XVII ст., котрий залишив надзвичайно цікаві подорожні замітки про Україну часів Хмельницького, здається, знають усі. Цитати про освіченість українців, про побут, про нашу визвольну війну, що очистила благословенний край, дуже поширені, вони як жодне інше джерело тих часів надають історії людський вимір. Менш відома друга українська ниточка, що також веде в сирійське Алеппо.


Коштом Івана Мазепи в Алеппо у січні 1708 року було надруковане Євангеліє арабською мовою для богослужбового вжитку православних сирійців. У передмові антіохійський патріарх Афанасій IV прославив мецената. Не дивно, окрім 3000 злотих на друк, Мазепа щедро виділив ще 3000 злотих на підтримку сирійського православ’я. Видання прикрашене гербом гетьмана й хвалебними віршами на його честь:

          «О високий пане, величний гідністю
          Іван Мазепа, який стоїть на чолі Русі,
          Ви отримали хвалу від арабських синів...»
          (Докладніше див: опис, тексти)

В українських новинах бомбардування Алеппо подають у міжнародному блоці, як трагедію в далекому чужому місті. А проте, давні традиції гуманітарного співробітництва промовляють до нас і сьогодні.


Титульний лист Євангелія арабською мовою: «Книга Чистого Святого Євангелія, яскравого сяючого факела чотирьох духовних євангельських апостолів-сподвижників Матфея, Марка та дорогих провісників Луки та Іоанна, надрукована нещодавно на кошти славетного пана гетьмана Івана Мазепи в пошуку нагороди Божої та покаяння, і се року тисяча сімсот восьмого від Різдва Христового, в місяці січні». Сайт «Українське реєстрове козацтво».
 

Tags:

(2 comments | Leave a comment)

[<< Previous 20 entries]

 Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Powered by LiveJournal.com