Advertisement

Customize
Діаріуш або живий журнал Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "Максим" journal:

[<< Previous 20 entries]

September 7th, 2010
10:00 am

[Link]

Київ, температура повітря (°С)



――――――――――――――――――――――――――――――
Спільнота [info]ua_kobzar прочиняє вікно в світ українського національного відродження. Приєднуйтесь.
Тарас Шевченко. Шевченківські читання     Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації     Етимологія та історія української мови

――――――――――――――――――――――――――――――
Набридливі рекламні блоки в повідомленнях можна прибрати. Прості рекомендації.

Tags:

(Leave a comment)

November 20th, 2009
06:28 am

[Link]

Люй Бу-вей. «Люй-ши чунь цю». Книга дев’ятнадцята. Розділ сьомий
 
Цінувати довіру / Гуй сінь

        Властитель повинен викликати довіру. Довіра і ще раз довіра — хто з людей тоді не ставитиметься до нього, як до рідного? Тому в «Чжоу шу» сказано: «Одвертосте, о, одвертосте!» У сих словах виражений смисл: без довіри добитися успіху в справах неможливо. Тому завоювання довіри — великий успіх. Коли довіри досягнуто, навіть пустих просторік можна змусити відповідати за свої слова; коли ж і пусті просторіки муситимуть відповідати за свої слова, тоді можна вважати, що в межах шести кінців усесвіту все, немов на твоєму власному подвір’ї.
        Куди б не сягала довіра, там все стає повністю керованим. [...]
        Коли між правителем і підданим бракує взаємної довіри, народ починає слухати слова наклепників, а вівтарі, землі й посіви — у небезпеці. Коли немає впевненості в тих, хто виконує суспільні або державні обов’язки, тоді молодші не поважають старших, а шляхетні та посполиті починають зневажати один одного. Коли немає впевненості в тому, що нагороди й покарання — по заслугах, народ легко наважується на порушення законів, і його неможливо наставити і направити указами. Коли немає довіри між друзями, розстаються і розбігаються, сперечаються і приховують образу один на одного. Коли ремісники не вірять, що їхню працю оцінять по заслугах — начиння й знаряддя низької якості і з поганих матеріалів, фарби і лаки, барви тканин і виробів неприродні.
        Так що довіра — се те, чим можна починати і чим можна закінчувати; се те, од чого залежить, чи бути шанованим, чи зневаженим. Довіра і ще раз довіра — коли тобі її надають, у кінці кінців можеш осягнути саму природу-небо! І коли із сим станеш правити людьми — сезонні дощі й солодкі роси випадатимуть вчасно, а холод і спека, всі чотири пори року, завжди стануть змінювати одна одну своєчасно.

        Весни й осені пана Люя (Люй Бувей. «Люйши чуньцю», III ст. до н. е.)
 

Tags: ,

(3 comments | Leave a comment)

November 16th, 2009
01:53 pm

[Link]

У стрічці сьогодні всі граються з хокогенератором. А от моє політичне хоку вчора прочитали на каналі К1 в одній комедійній передачі. О, самому Лупану!

Tags: ,

(18 comments | Leave a comment)

November 9th, 2009
06:31 pm

[Link]

9 листопада — день вшанування пам’яті Нестора-літописця
 
З днем української мови та писемності!

 

Tags: ,

(4 comments | Leave a comment)

November 7th, 2009
07:00 pm

[Link]

Чергування ў з ў
 
Найбезглуздіше правописне правило, на мою думку, пропонує §11, де йдеться про чергування прийменників та префіксів У-В для того, щоб уникнути на письмі збігу приголосних, важких для вимови. По суті, сліпе слідування йому означає, що будь-який текст неможливо записати в один прохід. Треба неодмінно повернутися, перечитати, щоб перевірити, як воно там було, чи не потрапив, бува, ненаголошений [ў] між приголосними. Чи перед паузою, або сполученням св, хв.

Це правило суперечить саме собі, бо ґрунтується на особливості української фонетики, яка у певних позиціях нерозрізняє у-в, що й уможливлює чергування, але рекомендує все-таки розрізняти на письмі, відповідно до графічного оточення. До того ж, спеціальний пункт цього параграфа зазначає випадки, де чергування неможливе. Таке правило призводить лише до того, що фонетична особливість зникає, заступається чіткою вимовою [у] чи [в], залежно від позиції. Правописна норма змінює орфоепічну.
 

Tags:

(43 comments | Leave a comment)

October 30th, 2009
09:07 am

[Link]

Корпусна лінґвістика
 
На Політ.ру чудова лекція Володимира Плунгяна. Чому сучасна лінґвістика повинна бути лінґвістикою корпусів.

Сучасний національний корпус — це не просто електронна бібліотека чи добірка словників, це інформаційна система, яка дозволяє ставити експерименти на спеціальним чином підготовлених масивах текстів і видобувати потрібну інформацію про мову та відслідковувати зміни в ній.

Використання автоматизованих корпусів суттєво змінює уявлення про мовні норми та культуру, надає надійні критерії для визначення прийнятності та оцінювання вживаності тих чи тих явищ. Будь-які сучасні словники, граматики та порадники без опертя на надійний корпус є просто саморобними витворами.

Маю мрію коли-небудь побачити повноцінний національний корпус української мови на базі текстів XVIII-XXI ст. Переконаний, що сама наявність такого корпусу змушуватиме надзвичайно обережно роздавати такі популярні сьогодні категоричні приписи про неможливість чи відсутність чогось в українській мові. Тільки це мрії. В українському випадку зійшлися амбіції, невігластво і байдужість. На самому початку роботи над корпусом пересварилися ті, чия кооперація тільки і може призвести до прийнятного результату, — Інститут української мови (промоутер проектів правописних змін) та Український мовно-інформаційний фонд (практична реалізація корпусу та лексикографічної системи) з Інститутом мовознавства. Якась патологічна ситуація, коли апріорні уявлення про «правильну» мову стають на заваді створенню інструментів для розв’язання більшості «ідеологічних» проблем.

Поки що маємо Український національний лінґвістичний корпус у такому вигляді.

Приклади національних корпусів:
          Національний корпус російської мови
          Чеський національний корпус
          Британський національний корпус
          Американський національний корпус
 

Tags: ,

(7 comments | Leave a comment)

October 29th, 2009
07:08 am

[Link]

Історичні щоденники
 
Ідею послідовного публікування записів відомих людей в ЖЖ реалізовували багато разів. Бачив записи Толстого, Достоєвського, Короленка, Миклухи-Маклая, Раушенбаха.
Щоденник Шевченка вівся навіть паралельно, в моїй спільноті та окремим журналом.

До них тепер приєднався щоденник [info]viktor_gejza д-ра Ґейзи-Віктора Бараня (Barany), який у 1935-39 рр. був секретарем чехословацького прем’єр-міністра М. Годжі. (Веде [info]pav1o.) Тут крізь 70 років переносимося до Карпатської України, для якої Друга світова вже почалася.

...За 20 років демократії та свободи ми не зуміли знайти себе. Нас поділили різні політичні орієнтації, штучні мовні традиції та державні лояльності...

 

Tags:

(4 comments | Leave a comment)

October 28th, 2009
09:12 pm

[Link]

Із щоденникових записів Олександра Довженка (листопад-грудень 1943 року):
 
          Ми в’їжджали в Київ з М. С. Хрущовим удень 6 листопада 1943 року. Се було в день визволення. Київ був очищений од німців п’ятого листопада вночі. [...]
          Пропозиція М. С. скласти документ історичний, присвячений великій даті звільнення України всієї од ярма гітлеризму. Скласти документ так урочисто, змістовно і красиво, щоб він зоставався на пам’ять народу на цілі віки, щоб його друкували в хрестоматіях, в збірниках, щоб знали його напам’ять, щоб цитували його. [... ] Потрібен абзац, у якому підкреслити, що без допомоги російського народу український народ загинув би у війні.
          І треба підкреслити трагедію нашу.
          Чим більше дивлюсь я на Київ, тим більше бачу, яку страшну трагедію пережив він. Населення в Києві фактично нема. Є невеличка купка убогих, нужденних і злиденних людей. Нема дітей, нема дівчат, нема юнацтва. Тільки баби та каліки. Картина потрясаюча. Такого наш світ на протязі кількох століть, багатьох століть не знає.
          Адже Київ був мільйонним містом. Зараз на руїнах тисяч п’ятдесят. [...]
          Розмова на засіданні ЦК і Раднаркому з питань заходів була надзвичайно цікава, і я дуже радий, що був на ній. Промовляв М. С. з надзвичайно тонким знанням людей і ситуації. Тут діставалося всім мерзотникам і пройдисвітам, в тім числі енкагебістам, що поводяться як завойовники і сволота в місті, захоплюють кращі будинки, майно, меблі, виставляють скрізь свої пости енкагебістської охорони, що не допускає нікого, навіть наркомів. Яка гидота, який я був правий, коли говорив про це давно.
          М. С. прищучив при мені цих молодців. Ясність його практичного розуму і державний підхід до всіх рішуче питань — надзвичайні. Але він одинокий. Його оточення слабке і малоініціативне. [...]
          Написати главу для оповідання, як ми, звільнивши Київ, забирали для себе квартири у нещасних людей...
          Як похватали енкаведисти всі кращі будинки міста і як Хрущов розпікав за це Бобчинського і Добчинського.

[кільканадцять днів по тому]

          Сьогодні я нарешті говорив по телефону з Хрущовим [...] Виявляється, я ошукав Микиту Сергійовича, я написав в «Україні в огні» щось вороже народу, партії і уряду, який обурив своїми брутальними ворожими випадами. [...] Я образив Богдана Хмельницького, я наплював на класову боротьбу, я проповідую націоналізм і т. д. Я слухав Микиту Сергійовича і думав: не міг я і ніколи не зможу нічого заподіяти шкідливого Сталіну, уже хоча б через те, що зобов’язаний йому своїм життям [...] Я не проти класової боротьби і не проти жорстокої розправи зі зрадниками Вітчизни [...] Я вісімнадцять років творив радянське комуністичне мистецтво, і глупо підозрювати мене у ворожих тенденціях, та ще в такий ось надзвичайний час. Я розумів, проте, по тону, яким зі мною говорилося, що Сталін обурений мною, а за ним і Хрущов, що вони по невмінню прощати ніколи мені не забудуть помилок «України в огні», примислюючи до них таємну мою ворожість до політики партії і що в моєму житті почнуться сумні і невеселі зміни.
          Уже в різних колах почала розповсюджуватися балаканина про заборону повісті і постановки, і я відчую скоро на сивому своєму карку увесь тягар розправи.

[місяць по тому]

          Є дві правди. Одна дійсна, реальна правда. Друга — вигадана, неіснуюча, така, якою хотіли б її бачити. Вона вважатиметься за дійсну, а дійсна за ворожий наклеп. Так умовлено. Ми неповторні і єдині на весь світ. Ми вміємо (здатні до) пафосу і героїки. Далі ми сліпі і безпорадні.
 

Tags: ,

(10 comments | Leave a comment)

October 26th, 2009
03:49 pm

[Link]

Вперед до аномії
 
Тимошенківці продовжують радувати своїми ініціативами: БЮТ хоче позбавити українців можливості проголосувати «проти всіх» (via [info]iozhikov).

Звісно, мене це не зупинить. Доведеться прийти і зіпсувати бюлетень, коли не матиму кого підтримати. Але ж які молодці! Ще не здобули повної влади, а вже турбуються про її утримання.
 

Tags:

(5 comments | Leave a comment)

October 24th, 2009
08:10 am

[Link]

Учбова об’ява
 
Система сповіщення про помилки набору на «Ізборнику» за допомогою Ctrl+Enter працює вже три роки. Я не міг і сподіватися, що вона буде настільки корисною. Хоча більша частина повідомлень виявляється спамом, що відфільтровується автоматично, кожного тижня виправляю десятки чортиків. Оскільки розпізнавання типове, одне повідомлення часто допомагає знайти помилки по всьому сайту.

І завжди надіслані повідомлення мене надзвичайно радують. Окрім спаму, їх можна чітко розділити на дві категорії. Це справжні помилки набору та виправлення суто ідеологічні. Трапляється, що відвідувачі сайту просто не погоджуються з викладом і повідомляють про це блоками. З самого початку роботи системи хтось вперто виділяє помилки в текстах, надрукованих желехівкою. Якби виправляв, певен, перші томи Грушевського були б повністю осучаснені. А сьогодні довелося пропустити кільканадцять виправлень на кшталт по-німецькому, об’ява, учбовий в перекладі Швейка. (Ну гаразд, учбовий не подобається, розумію. Та якби раніше не зустрічався з такими проявами крайного пуризму, ніколи б не здогадався, що навіть об’ява може когось зачіпати.) Шкода, що після падіння комп’ютера найкумедніші приклади за кілька років зникли.
 

Tags: ,

(39 comments | Leave a comment)

October 22nd, 2009
04:30 pm

[Link]

О, глядіть, недоторканність полетіла
 
Вражає неймовірна швидкість, з якою політизувалася справа про сексуальне насильство над дітьми. Доклали руку всі, не тільки кревно зацікавлені в цьому політики, а в першу чергу журналісти. Та що там журналісти! Я дізнався про скандал через картинку в жж-стрічці, на якій обігрується політична реклама, — «ВОНИ ДІТЕЙ». Це ж справжній кінець розслідування. Хоч який буде результат, хоч кого засудять через кілька років (коли доведуть до суду, що далеко не факт!), справедливість завжди буде під сумнівом. Хіба що ви довіряєте нашим судам, коли вони виносять рішення про приватизацію, про призупинення законно оголошених дострокових виборів. Хто там у нас колядував чи засівав?

Наслідки вже є. Постраждалі від насильства постраждали вдруге — від розголосу, який вчинили абсолютно байдужі до справи інформатори. (Уважніше, наші герої — штабіст Яценюка та реґіонал.) Хоча замараних бютівців мені аніскілечки не шкода (скандал з їхніми іменами піде партії в цілому тільки на користь, обернеться безкоштовною рекламою в стилі «вона страждає»), та черговий раз поставлена на кін репутація народного представника, як такого. Не варто глумливо казати, що репутація і так мало коштувала, що політика є брудною справою, бо це відбивається на кожному в цій країні. Населення знову підштовхується до прийняття «сильної руки» і розчарування в демократії. Аякже, «всі вони однакові».

А поки стрілки були миттю переведені на недоторканність депутатів, як на головну причину елітарного свавілля в нашій країні. Як вуличний шахрай спритно відволікає увагу, і тут провідні політики мають свій інтерес, граючи на настроях населення. Таж в працюючій системі недоторканність депутата захищає не самого депутата, а його виборців від політичного тиску на їхнього представника! В кілька етапів змін пропорційна система знищила персональну відповідальність, а зняття недоторканності й очікуваний імперативний мандат тепер довершують узалежнення депутатів від своїх кланів. Від недоторканних кланів, які тільки і можуть захистити своїх знищенням доказів, залякуванням, підкупом. Їхні представники були і залишаться недосяжними для законного переслідування, навіть не посідаючи крісел у представницькій владі. Єдині, хто нічого не виграють від зняття частини депутатського захисту, — всі інші. Ми з вами.
 

Tags:

(77 comments | Leave a comment)

October 16th, 2009
08:55 pm

[Link]

Ідеал, якого має прагнути суспільство
 
Костомаров формулює основний принцип націоналізму:
В круг государственности входят власть, управление, законодательство, судоустройство, внешняя защита, но за пределами всех форм, в которых являются эти виды государственности, существует народная мысль, и согласие с нею внешних форм составляет нормальное состояние народа — это идеал, к которому должно стремиться общество. [Рецензія на «Кобзар» 1860 р.]


У спільноті [info]ua_kobzar останні епізоди: Ликерія, викуп братів з кріпацтва, звання академіка, літературні читання, похорон та політика навколо.
 

Tags: ,

(3 comments | Leave a comment)

October 1st, 2009
02:28 pm

[Link]

Опитування
 
Не пропустіть опитування про літературну норму: http://community.livejournal.com/ua_etymology/212319.html

Цікаво, як деякі відвідувачі спільноти оцінюють опитування в своїх журналах. Мовляв, знову ці реформатори за своє, облиште мову в спокої, треба йти далі. Певен, це найкраще свідчення, що питання сформулював як годиться, без проштовхування свого неприйняття проектів, про що ви знаєте.

Бентежить інше. Ледь не кожен новий відвідувач сприймає жж-спільноту з відкритою участю як закритий клуб однодумців і за кожною випадковою відповіддю випадкового дописувача, якого навіть модератор бачить уперше, узагальнює позицію спільноти, вигадує систему чи змову. Потім пише у себе щось на кшталт того, бач, як вони там подуріли. Навіть дивно.
 

Tags:

(15 comments | Leave a comment)

September 27th, 2009
09:55 pm

[Link]

Чи може сусід варити ягня в молоці матері його?
 
Сьогодні в Києві вшановується пам’ять жертв, розстріляних у Бабиному Яру. Киян, знищених тільки за те, що вони належали до групи, якій хтось сильніший відмовив у праві на існування.

А ви толерантні? Ні, не спішіть відповідати, пригадавши тільки банальні випадки своєї офіційної ввічливості при зустрічах з не менш ввічливими представниками іншої культури. Подумайте, що людина, котра носить цілком звичайний цивільний одяг, тисне вам руку та щиро посміхається, приїздить додому і дає свій дозвіл (чи навіть владний наказ) на генітальне обрізання своїй новонародженій доньці. Чи допомагає ближньому влаштувати ритуальне самогубство, сепуку чи сутті, байдуже. Або ж просто до святкового столу готує до заклання симпатичну тварину (ну чому ж одразу подумали про ягня, це може бути зникаючий вид горил, чиї кисті дуже смакують у смаженому вигляді). Певен, ваше ставлення до групи, де практикуються такі звичаї, вже трохи змінилося. І тиснути руку її представникові наступного разу буде вже не так комфортно. Тепер запитаю ще раз: ви толерантні? Приєднаєтесь до думки про принципову рівність культур, чи вже готові уявити, що можуть існувати такі групи, яким ви, коли будете сильніші, цілком здатні відмовити в праві на існування? Ні, ви, звісно, не будете розстрілювати одразу всіх, просто в принципі готові зробити це з тими, хто відмовиться приймати ваші вищі уявлення про нормальність.

Не вважайте, що штучно загострив ситуацію. Такі випадки не унікальні, можуть бути і разючіші незбіги уявлень про єдино правильний триб життя між представниками різних культур. І ваші рідні етнічні, релігійні, соціальні тощо групові практики можуть в очах інших виглядати не менш огидно. Що ж тоді, погодимося, хто сильніший, той і прав?
 

Tags:

(64 comments | Leave a comment)

September 19th, 2009
02:43 pm

[Link]

Відповідь на пасквіль
 
В «Телекритиці» сьогодні розмістили мою довжелезну відповідь на монструозний опус Вадима Дивнича: http://telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2009-09-19/48049


Епіграф )



Читати також:
           Початковий запис про критиківський правопис у блозі
           «Соціо-політичні» пошуки Вадима Дивнича в «Телекритиці»
           Обговорення у блозі
 

Tags: , ,

(31 comments | Leave a comment)

August 22nd, 2009
07:07 am

[Link]

А се наш місцевий...
 
В продовження теми колоніалізму та російської літератури, піднятою колись перекладом Еви Томпсон.
Типова історія вибудовування літературної ієрархії та підпорядкування крізь призму імперської літератури, що можлива тільки в рамках колоніального дискурсу:
        «Василий Семенович Гроссман приехал в Ташкент. На перроне выстроилась целая депутация местных классиков. Глава ее, знакомя с высоким московским гостем своих собратьев, каждого из них представлял так:
        — Прошу знакомиться. Это вот — наш Маяковский... Большой узбекский поэт... Новатор... А это — наш Алексей Толстой. Исторические романы пишет. Знакомьтесь, пожалуйста, наш узбекский Алексей Толстой... А вот это наш Гайдар. Детские книжки пишет. Про пионеров, про тимуровцев... Наш узбекский Аркадий Гайдар...
        Гроссман кивал, пожимал руки. Но под конец все-таки не выдержал, спросил:
        — А кто же ваш узбекский Горький?
        Глава депутации потупился и застенчиво признался:
        — Меня считают.»

        Бенедикт Сарнов. Перестаньте удивляться.

Комізм ситуації зовсім не в прояві марнославства сором’язливого представника узбецьких письменників перед «високим гостем», а в тому, що російському оповідачеві (як і героєві сценки) важко навіть уявити, що національна література насправді може бути цінною сама по собі, без порівняння з імперською. Йому невідомі місцеві автори, але місцевим добре відомі російські класики, котрі виступають тут нейтрально-універсальними, з якими і відбувається своєрідне порівняння.

Несподівано побачив кумедний розвиток теми в російській телепередачі «Прожекторперісхілтон». Гостем студії був американець Міккі Рурк, і нікому невідомі місцеві ведучі програми представлялися «високому гостеві» так:

        — Це наш Джим Керрі, це наша Опра...
 

Tags: ,

(6 comments | Leave a comment)

August 20th, 2009
09:34 pm

[Link]

Словопокажчик до творів Сковороди
 
Канадські спеціалісти з Альберти підготували словопокажчик до творів Григорія Сковороди: http://www.arts.ualberta.ca/~ukr/skovoroda/NEW/index.php
До текстів додаються графічні файли рукописів, зручний пошук слів, покажчики для кожного твору.

Нарешті, нове видання, після застарілого київського.
 

Tags:

(3 comments | Leave a comment)

August 15th, 2009
07:52 pm

[Link]

Панорама-мозаїка сьогодні
 
Панорама )

Цілком очікувано в кадр потрапили елементи сучасного міського весільного обряду. Розваги звичайні, незважаючи на пам’ятне місце з кладовищем поруч. Біля монументів пиячать, смітять та... все це фотографують.
 

Tags:

(4 comments | Leave a comment)

August 12th, 2009
07:35 pm

[Link]

...не было, нет и быть не может...
 
Обговорючи суворе послання в/о президента московського, якось забувають про обраний формат увіщання. Це ж бо відеоблоґ, а для блоґів, як відомо, образливі записи виразно поділяються на дві групи — «Випий яду» та «Убий себе об стіну». Рекомендувати перше Ющенкові було б надто цинічно, а друга емоція, оформлена в обтічні вирази (забудьте про свою історію, мову та суверенітет), цілком згодиться для збирання коментів та виходу в топ. Що відповідають блоґери у таких випадках? Правильно, «Діма, іди нах».

А якщо серйозно, то неждане звернення Медведєва з погрозами до сусідів спрямоване, як завжди, не назовні, а всередину самої Російської Федерації. І викликане не стільки бажанням позлити та посварити український політикум (наші самі гарненько перегризуться), а вирішити свої власні миттєві проблеми серед внутрішньоросійських владних угруповань та позагравати з російським населенням. Серед культур-політичного шуму там, здається, задіяний Зурабов. Хто це такий? Варто б звернути увагу.
 

Tags: ,

(42 comments | Leave a comment)

August 10th, 2009
05:06 pm

[Link]

Про псів. Бродячих та не дуже
 
Кажуть, всі люди поділяються на дві категорії — «собачатників» та «кошатників». Я однозначно належу до других. Поведінка кішки мені зрозуміла інтуїтивно, знаю, де можна її взяти так, щоб не подряпала, де можна завдати болю, а де приємно почухати за вушками. Але поведінка будь-якого собаки залишається цілковитою таємницею. А що невідоме, то небезпечне.

За останній тиждень багато хто відписався на тему бродячих тварин, пропонуючи як радикальні способи винищення, так і безмежну гуманність. [info]irengloria розповідає про зустріч зі зграєю, як про спосіб перевиховування захисників тварин. Не вірю, що це допоможе. (Як в тому пародійному фільмі казав персонаж з відірваною рукою: «Не бійтеся, пограє та віддасть.») Сам я не задумувався над способами вирішення, бо це питання мене не дуже обходить. Мабуть тому, що останній раз бачив зграю бродячих псів років десять тому. Хоча картина тоді, справді, була страхітливою. Центр міста, через кризу та роздовбайство не світить половина ліхтарів, порожні вулиці, а по Леніна за Оперним театром у повній тиші проноситься кільканадцять диких псів. І тільки моторошний скрегіт кігтів по бруківці...

Але постійний дискомфорт створюють, хоч як це дивно, звичайні домашні доглянуті собаки. Кожного ранку, коли я вибігаю на пробіжку, собачатники виводять своїх улюбленців на двір, нагидити на навколишні зелені насадження. І всі ці зустрічні суки, м’яко кажучи, намагаються як не вхопити за ноги, так облаяти. Жодні вмовляння господарів не діють. Іще добре, коли вони вмовляють свого собаку, бо починають шикати на мене, а то й взагалі не помічати, що витворяє їхня скажена тварина. Під прикриттям байдужості господарів такі собаки можуть дозволити собі «погратися» в дикість. І ось з ними варто щось зробити. Встановити систему зборів, штрафувати за екскременти на вулиці, щось таке, що змусило б тричі подумати, перш ніж заводити тваринку у хрущовці. Може, тоді господарі більше б уваги звертали на виховання та догляд.
 

Tags:

(12 comments | Leave a comment)

[<< Previous 20 entries]

Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Powered by LiveJournal.com

Advertisement

Customize